Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Конюшка К.В.

Розваляєвої Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Бахчисарайської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, Реєстраційної служби Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, треті особи: Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації", ОСОБА_4 про визнання незаконним розпорядження,-

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Бахчисарайської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим № 140/8-р від 13.03.2002 року про оформлення права власності на будинок.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_5 є співвласником майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та має частку від вказаного нерухомого майна, розмір якої встановлений рішенням Народного суду Бахчисарайського району від 13.08.1984, відповідно до якого право власності на 51,08 частку визнано за ОСОБА_5 та на 48,92 часток визнано за ОСОБА_4

Під час розгляду цивільної справи у Бахчисарайському районному суді АР Крим за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, позивачу стало відомо про наявність розпорядження № 140/8-р від 13.03.2002 Бахчисарайської районної державної адміністрації АР Крим. Зазначеним розпорядженням вирішено оформити документи на право приватної власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 у розмірі 48/100 часток, а на ім'я ОСОБА_4 у розмірі 52/100 часток та зобов'язано видати свідоцтво про право приватної власності на будинок вказаним співвласникам у зазначених частках.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходив з того, що Бахчисарайська районна державна адміністрація АР Крим вийшла за межі своїх повноважень, визначивши у спірному розпорядженні частки домоволодіння, які належать співвласникам без їх згоди та всупереч рішенню Народного суду Бахчисарайського району від 13.08.1984 року, відповідно до якого 51,08 визнано за ОСОБА_5, а 42,92 за ОСОБА_4

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках визначений Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Положення), що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5 (z0157-02) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 (z0157-02) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 6.2 Положення (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ.

Відповідно до 1.3. Положенням (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).

Пунктом 2.1. Положення (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав.

Стаття 113 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.

Не може бути встановлено такий порядок користування жилим будинком, при якому учаснику спільної часткової власності виділяються в користування тільки непридатні для проживання або підсобні приміщення (підвал, коридор, комора тощо).

Таким чином, підставою для оформлення документів на право приватної власності на нерухоме майно є заява співвласників, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки, або рішення суду, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно.

Водночас, як було зазначено вище, відповідно до рішення Народного суду Бахчисарайського району від 13.08.1984 право власності за ОСОБА_5 на 51,08 часток, за ОСОБА_4 - 48,92 частки.

Тобто спірним розпорядження у іншому розмірі здійснено перерозподіл часток між співвласниками, що суперечить наведеним нормам матеріального права, якими були врегульовані спірні правовідносини.

Виходячи з норм діючого на той час цивільного законодавства майно, яке знаходиться у спільній власності (зокрема у разі перебудови, прибудову, унаслідок чого змінилися належні співвласникам частки), може бути оформлено у спільну часткову власність за домовленістю співвласників або за рішенням суду, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно.

Разом з тим, судами встановлено, що при дослідженні матеріалів інвентарної справи на об'єкт спірного нерухомого майна, заяви ані від ОСОБА_4, ані від ОСОБА_5 про оформлення документів на право приватної власності на вказане нерухоме майно у визначеному спірним розпорядженням розмірі часток: а саме 48/100 часток - за ОСОБА_5, 52/100 часток - за ОСОБА_4, не надавались.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів вказує, що при наявності рішення Народного суду Бахчисарайського району від 13.08.1984 та за відсутності згоди співвласників на розподіл часток домоволодіння між співвласниками у визначеному спірним розпорядженням розмірі, БТІ не мало право самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.