Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області, Міністерства інфраструктури України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про зміну формулювання причини звільнення з посади, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року,

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (далі - Головавтотрансінспекція), Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області, Міністерства інфраструктури України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила змінити формулювання причин звільнення її з посади головного спеціаліста відділу державного контролю Територіального управління Головавтотрансінспекції у Миколаївській області з п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією Головавтотрансінспекції на п. 5 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з переводом в Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області у відділ державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті, дату звільнення з 03 жовтня 2012 року на день вирішення справи в суді та стягнути з Головної державної інспекції на автомобільному транспорті на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 05 жовтня 2012 року по день винесення рішення судом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, адміністративний позов задоволено.

У касаційній скарзі Міністерство інфраструктури України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 04 травня 2005 року була призначена на посаду провідного спеціаліста відділу державного контролю Управління Головавтотрансінспекції у Миколаївській області, а з 01 червня 2005 року була переведена на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 народила дитину.

Відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (1085/2010) та постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року № 346 "Про ліквідацію урядових органів" (346-2011-п) Головна державна інспекція на автомобільному транспорті підлягала ліквідації.

20 жовтня 2011 року наказом комісії з проведення ліквідації Головавтотрансінспекції № 755-ВК/14п ОСОБА_4 було звільнено за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП (322-08) ) України у зв'язку з ліквідацією Головавтотрансінспекції.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року у справі № 2а-8232/11/1470, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2012 року, вищевказаний наказ про звільнення позивача було визнано протиправним і скасовано, а ОСОБА_4 - поновлено на попередній посаді.

На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року у справі № 2а-8232/11/1470 відповідач наказом від 22 червня 2012 року № 222-ВК/14п поновив ОСОБА_4 на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції у Миколаївській області.

20 вересня 2012 року наказом Головавтотрансінспекції № 684-ВК/14п ОСОБА_4 звільнено за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією Головавтотрансінспекції з 21 вересня 2012 року. Зазначений наказ Головавтотрансінспекція скасувала наказом від 24 вересня 2012 року № 698-ВК/14п, проте відповідні записи до трудової книжки позивача внесено не було.

Наказом від 03 жовтня 2012 року № 744-ВК/14п ОСОБА_4 04 жовтня 2012 року було звільнено з посади головного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції у Миколаївській області за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією Головавтотрансінспекції. Відомості про цей наказ у трудовій книжці позивача відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією Головавтотрансінспекції є незаконним, оскільки в Указі Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 (1085/2010) та постанові Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року № 346 (346-2011-п) йдеться про реорганізацію, а не про ліквідацію системи центральних органів виконавчої влади, в тому числі і Головавтотрансінспекції. При цьому відповідачем не доведено, що у нього була відсутня можливість перевести ОСОБА_4 до новоутвореної установи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (1085/2010) утворено Міністерство інфраструктури України, Державну автотранспортну службу України, Державну авіаційну службу України, Державну службу зв'язку України, Державну службу морського та річкового транспорту України, шляхом реорганізації Міністерства транспорту та зв'язку України, а також покладено на Міністерство, що утворюється, функції з реалізації державної політики у сфері туризму.

Згідно пункту 5 зазначеного Указу міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Центральні органи виконавчої влади, на які цим Указом покладені функції з реалізації державної політики у відповідній сфері, виконують повноваження у визначених сферах компетенції відповідних органів, що ліквідуються згідно із цим Указом. Постановою Кабінету Міністрів України № 346 від 28 березня 2011 року "Про ліквідацію урядових органів" (346-2011-п) , яка була прийнята на виконання вищезазначеного Указу Президента України, затверджено перелік урядових органів, що ліквідуються, серед яких наявна і Головна державна інспекція на автомобільному транспорті.

Пунктом 2 цієї постанови визначено, що урядові органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 Постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

Крім того, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року встановлено, що в Указі Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 (1085/2010) і в постанові Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року № 346 (346-2011-п) йдеться про реорганізацію, а не про ліквідацію системи центральних органів виконавчої влади, в тому числі і Головавтотрансінспекції. За таких обставин Одеський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що наказ про звільнення ОСОБА_4 у зв'язку з ліквідацією Головавтотрансінспекції є незаконним.

Аналізуючи зміст Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1190 від 08 вересня 2004 року (1190-2004-п) , та Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України № 387/2011 від 06 квітня 2011 року (387/2011) , при вирішенні даного спору суди дійшли висновку, що відбулась передача повноважень, про яку зазначено у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України № 346 (346-2011-п) .

Відповідно до частини 3 статті 184 КЗпП звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Враховуючи приписи нормативно-правових актів, на підставі яких здійснюється припинення Головавтотрансінспекції, а також зважаючи на те, що органи, які утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються, та здійснюють їх повноваження, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість вимог позивача у зв'язку з відсутністю юридичного факту (змін в організації виробництва і праці), який є підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

В свою чергу, чинним законодавством України передбачений інший порядок звільнення працівника у зв'язку з реорганізацією. Так, при реорганізації підприємства або його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце тільки тоді, якщо супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Згідно з частиною другою статті 36 зазначеного Кодексу зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Як було встановлено судом першої інстанції, в даному випадку не відбулося скорочення чисельності або штату працівників, а працівники територіального управління Головавтотрансінспекції у Миколаївській області були звільнені на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України у зв'язку з переведенням їх у новостворену установу - в управління Укртрансінспекції у Миколаївській області.

Згідно з положеннями частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Разом з тим відповідачем не надано доказів пропонування ОСОБА_4 переведення до управління Укртрансінспекції у Миколаївській області та відмови позивача від такої пропозиції, не надано доказів неможливості переведення ОСОБА_4 до управління Укртрансінспекції у Миколаївській області. При цьому судами встановлено, що на момент видання Головавтотрансінспекцією наказу про звільнення ОСОБА_4, в управлінні Укртрансінспекції у Миколаївській області були вакантні посади, а в матеріалах справи наявна копія заяви позивача про переведення її до відділу державного контролю та нагляду за безпекою в сфері автомобільного транспорту та дорожнього господарства територіального управління Укртрансінспекції на рівнозначну посаду, що підтверджує її бажання працювати у новоутвореній установі.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.