Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 р. у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до відповідача Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області

про визнання протиправною та скасування постанови,-

1.03.2013 р. до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 305 від 17.12.2012 р. звернувся приватний підприємець ОСОБА_4 Свої вимоги позивач мотивував тим, що вказаною постановою відповідач застосував до ОСОБА_4 штрафні санкції на суму 20225,12 грн. за порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) . Вважаючи висновки Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області (далі Інспекція) про порушення положень вказаного Закону помилковими, а дії з проведення перевірки протиправними, позивач просив скасувати постанову.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Інспекція звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У своєму запереченні позивач зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією у жовтні 2012 р. було проведено перевірку дотримання ОСОБА_4 законодавства про захист прав споживачів. За наслідками перевірки складено акт від 12.10.2012 р. № 000312, в якому зазначено, що в реалізації виявлено непродовольчі товари (рідина для миття автомобілів) із закінченим терміном придатності до 10.11.2012 р.; нафтопродукти без документів, що засвідчують їх якість на безпеку (відсутній паспорт якості на бензин автомобільний RON 95 виробництва Румунія, однак надано паспорт якості іноземною мовою № 2986 від 06.09.2012 р.); нафтопродукти без необхідної доступної та своєчасної інформації про продукцію, що позбавляє можливості свідомого і компетентного вибору, на час перевірки в реалізації виявлено бензин автомобільний не етильований А-95 "PREMIUM" класу В (інформацію про сертифікацію на вищевказаний продукт не надано.)

На підставі акту перевірки від 12.10.2012 р. Інспекцією прийнято постанову від 17.12.2012 р. № 305 про накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 20225,12 грн. за відсутність інформації про сертифікацію товару.

Задовольнивши адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість його висновків щодо наявності підстав для накладення штрафу.

Колегія суддів вважає вказані висновки помилковими та такими, що на відповідають обставинам справи виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що Інспекцією 12.10.2012 р. було проведено перевірку АЗС, яка здійснювала продаж нафтопродуктів та іншого товару.

Перевірку було проведено у присутності начальника АЗС ОСОБА_5, який підписав акт перевірки без зауважень щодо його змісту. При цьому, в акті перевірки зазначено інформацію про те, що було виявлено факт реалізації продукції (рідини для миття автомобілів) із закінченням терміну придатності, який закінчився 10.11.2011 р. Крім того, в акті зазначено, що на АЗС відсутній паспорт якості на бензин "UNLEADED GASOLSNE RON 95", а бензин автомобільний не етильований А-95 реалізовувався без наявності сертифікації на вказаний вид нафтопродуктів.

На цій підставі щодо ОСОБА_5 12.10.2012 р. складено протокол про адміністративне правопорушення, а постановою Інспекції від 29.10.2012 р. визнано винним у порушенні, передбаченому статтею 155 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф в сумі 170 гр.

Вказаний штраф останнім було оплачено 30.10.2012 р. Крім того, ОСОБА_5 29.10.2012р. письмово проінформував Інспекцію про усунення виявлених під час перевірки недоліків.

Позивачем також не надавались Інспекції будь-які додаткові докази та заперечення щодо правильності викладених в акті від 12.10.2012 р. висновків.

Таким чином, Інспекцією надано допустимі та належні докази як щодо реалізації 12.10.2012 р. на АЗС позивача товару, строк придатності якого минув, так і щодо відсутності на час проведення перевірки та на час прийняття постанови від 17.12.2012 р. необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Відповідно до статі 23 Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови № 305 про накладення стягнення Інспекція діяла у відповідності до приписів Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та в межах наданих їй повноважень, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 р. скасувати.

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.