Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області до Рівненського управління Приватного акціонерного товариства "Електро" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, -

У серпні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області (далі УПФУ) звернулось до Рівненського управління Приватного акціонерного товариства "Електро", в якому просило відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) за 2013 рік і з січня по липень 2014 року (далі спірні витрати).

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, адміністративний позов за періоди з 2013 року та січень - лютий 2014 року залишено без розгляду на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалені ними рішення та направити справу для продовження розгляду.

Заслухавши доповідача, перевіривши касаційну скаргу та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно частини 1 якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В свою чергу, процедура стягнення відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (z0064-04) (далі Інструкція).

У відповідності до приписів абзацу 1 пункту 6.7 Інструкції (в редакції із змінами, внесеними згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 4 серпня 2014 року № 15-1 (z1001-14) ) підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатись на наступний день після закінчення вищезазначеного строку, тобто 26 числа місяця, за який не відшкодовано спірні витрати, про що правильно зазначили і суди попередніх інстанцій.

Разом з тим, суди не врахували того, що про порушення своїх прав, в частині відшкодування спірних витрат за лютий 2014 року позивач дізнався 26 числа цього місяця, а з позовом звернувся 21 серпня 2014 року, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, висновок судів про те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з позовом щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ за лютий 2014 року не відповідає нормам процесуального права, а тому рішення судів, в цій частині, підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

За правилами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, в частині залишення без розгляду позовних вимог про відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ за лютий 2014 року скасувати, а справу, в цій частині, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.