Про Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг"

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (3795-17) (набрав чинності 16.10.2011, далі - Закон), яким внесено зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство) вважаємо за необхідне звернути увагу на таке.

1. Запровадивши офіційне оприлюднення на веб-сайті судової влади України тексту ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство Закон (2343-12) одночасно залишив без змін положення Закону про банкрутство (2343-12) , пов'язані з публікацією відповідної інформації в офіційному друкованому органі (газеті "Голос України" або "Урядовий кур'єр").

Тому до вирішення на законодавчому рівні питання стосовно врегулювання суперечностей щодо порядку офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, а також оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом господарським судам у розгляді справ про банкрутство необхідно виходити з пріоритету опублікування оголошення в офіційному друкованому органі (газеті "Голос України" або "Урядовий кур'єр").

Водночас слід враховувати, що відповідно до положень Закону України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) всі судові рішення, в т.ч. ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України. Однак відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня опублікування відповідного оголошення в офіційному друкованому органі.

Системний аналіз положень статті 11 та частини третьої статті 23 Закону про банкрутство (2343-12) дає підстави для висновку, що публікація в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство та оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом повинна здійснюватися у п'ятиденний срок.

2. Зміни до частини другої статті 51 Закону про банкрутство (2343-12) передбачають, що замість постанови про визнання боржника банкрутом, який ліквідується, офіційно оприлюднюватиметься ухвала про визнання боржника банкрутом, що суперечить положенням частини першої статті 22 та іншим статтям Закону про банкрутство (2343-12) .

До врегулювання на законодавчому рівні цих суперечностей необхідно керуватися положеннями частини першої статті 22 Закону про банкрутство (2343-12) , згідно з якими за наслідками визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарським судом приймається постанова.

3. У розгляді справ про банкрутство фізичних осіб-підприємців стосовно зобов'язань боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності, а також майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, господарським судам необхідно враховувати, що відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві положення" Закону (2343-12) дія останнього не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

4. Залишилося невирішеним питання сплати судового збору у справах про банкрутство, оскільки Законом України "Про судовий збір" (3674-17) не встановлено розміру судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство та заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника. Тому у господарських судів відсутні правові підстави застосовувати приписи частини тринадцятої статті 7 та абзацу четвертого частини першої статті 9 Закону про банкрутство (2343-12) у разі несплати кредиторами судового збору.

5. З повним текстом Закону (3795-17) можна ознайомитися у газеті "Голос України" від 15.10.2011 N 193, а також в юридичних інформаційно-пошукових системах, зокрема, "Законодавство" та "Ліга".

6. Про викладене повідомляється в порядку інформації та для врахування у розгляді справ.