Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., секретар судового засідання - Наумець О.В.;

за участю представника позивача - Скоробагатько І.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельне підприємство "Сільбуд-Інвест" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельне підприємство "Сільбуд-Інвест" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року,

У січні 2014 року ТОВ ВБП "Сільбуд-Інвест" (Товариство) звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (Інспекція) про скасування постанови та припису.

Зазначали, що оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф за наведення недостовірних даних (щодо авторського нагляду та площі будівлі) у декларації про готовність до експлуатації об'єкта III категорії складності. Крім того, приписом Інспекції Товариство зобов'язано усунути виявлені при будівництві порушення.

Посилаючись на порушення порядку проведення перевірки, а також те, що авторський нагляд здійснено у відповідності до вимог законодавства, а різниця у площі обумовлена колізією законодавства щодо порядку її визначення, просили визнати протиправними та скасувати постанову Інспекції від 7 листопада 2013 року № 3-0711/6-7/10-74/0711/08/04, а також припис Інспекції від 24 жовтня 2013 року № С-2410/14.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, представника позивача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що за результатами проведеної Інспекцією перевірки будівництва Товариством 10-поверхового багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, складено акт від 27 вересня 2013 року.

У акті зафіксовані такі порушення: невідповідність об'єкта містобудівним умовам (замість багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями збудовано багатоквартирний житловий будинок); проектною організацією відкоригований проект будівництва без коригування проекту організації будівництва; у декларації про готовність об'єкта до експлуатації зазначено особою, відповідальною за здійснення авторського нагляду ОСОБА_5, а згідно журналу здійснення авторського нагляду його здійснював ОСОБА_6; у декларації про готовність об'єкта до експлуатації зазначено площу будинку 4 636,48 кв. метра, а в технічному паспорті - 4 601,8 квадратних метра.

Приписом Інспекції від 24 жовтня 2013 року № С-2410/14 Товариство зобов'язано усунути перелічені порушення.

Постановою Інспекції від 7 листопада 2013 року № 3-0711/6-7/10-74/0711/08/04 до позивача застосовано штраф, передбачений абзацом четвертим пункту 6 частини другої статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (Закон № 208/94-ВР) за наведення недостовірних даних (щодо авторського нагляду та площі будівлі) у декларації про готовність до експлуатації.

Відмовивши у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що порушення, встановлені Інспекцією підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів передчасними.

Здійснюючи оцінку оскаржуваного припису Інспекції на предмет законності, колегія суддів виходить з такого.

Підпунктом 3 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) (Порядок), посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Доводи позивача щодо неможливості застосування цього Порядку до спірних відносин (оскільки йдеться про будівництво об'єкта ІІІ категорії складності) є необґрунтованими.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що він визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Слова та цифри "IV і V категорії складності", що містяться в наведеній нормі, не обмежують коло об'єктів будівництва, що можуть перевірятися Інспекцією, оскільки стосуються лише ліцензійних умов провадження господарської діяльності пов'язаної з будівництвом об'єктів IV і V категорії складності.

Водночас, право Інспекції виносити припис про усунення порушень закону обмежене загальними вимогами, що ставляться Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) до рішення суб'єкта владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 цього Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З урахуванням характеру виявлених порушень, а також того, що на момент перевірки будівництво закінчене, об'єкт зведений, а у приписі відсутні вказівки щодо способу усунення порушень, судам необхідно було дослідити можливість виконання припису, що не було зроблено.

Надаючи юридичної кваліфікації оскаржуваній постанові, колегія суддів виходить з такого.

Абзацом четвертим пункту 6 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності до експлуатації об'єктів III категорії складності у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Підставою для застосування відповідальності Інспекцією визнано дві обставини: заповнення журналу авторського нагляду ОСОБА_6 (в той час, коли в декларації особою, відповідальною за авторський нагляд, зазначено ОСОБА_5.); відмінність відомостей щодо площі будинку у декларації про готовність об'єкта до експлуатації - 4 636,48 кв. метра, а у технічному паспорті - 4 601,8 квадратних метра.

Позивач пояснював наведені обставини тим, що ОСОБА_6 входить до групи авторського нагляду, що підтверджується відповідними розпорядчими документами. Різницю у площі будинку пояснював різною методикою її обчислення (з врахуванням або без врахування площі внутрішніх стін та перегородок).

Зокрема, зазначав, що за правилами пункту 6.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (z0582-01) , підрахунок площі приміщень будинку здійснюється за сумою площ приміщень його поверхів. Площу приміщень будинків визначають за їх розмірами, вимірюваними між опорядженими поверхнями стін і перегородок на рівні підлоги (без урахування плінтусів).

Водночас, згідно з пунктом В.5 обов'язкового Додатку "В" до ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" площу житлового будинку визначають як суму площ поверхів будинку, виміряних у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також площ балконів і лоджій.

Судам не надано належної оцінки таким доводам позивача та не перевірено, чи дійсно різниця площі між декларацією про готовність об'єкта до експлуатації та технічним паспортом обумовлена дотриманням наведених норм законодавства.

Також судами не досліджено доводів позивача щодо того, що ОСОБА_6 входить до групи авторського нагляду і має право на заповнення журналу авторського нагляду. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 903 (903-2007-п) затверджено Порядок здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури.

Згідно з пунктом 2 цього Порядку авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими особами (далі - генеральний проектувальник) відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником) протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно-монтажних робіт проекту.

Пунктом 5 цього ж Порядку передбачено, що представник групи авторського нагляду під час відвідування об'єкта архітектури вносить в обидва, примірники журналу зауваження щодо виявлених відхилень від затвердженого проекту разом з пропозиціями стосовно їх усунення та ознайомлює з ними під розписку відповідального представника підрядника.

З викладеного вбачається, що саме лише заповнення журналу авторського нагляду особою, яка не вказана у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, не є однозначною підставою стверджувати про те, що головний архітектор проекту такий нагляд не здійснював.

Викладені обставини означають, що судові рішення ухвалені з порушенням статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами якої судове рішення має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельне підприємство "Сільбуд-Інвест" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.