Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., секретар судового засідання - Наумець О.В.;

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТАУЕР" Сівкова П.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Комінтернівського району Одеської області до Шомполівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТАУЕР", про скасування рішення, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТАУЕР" на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року,

У липні 2013 року прокурор Комінтернівського району Одеської області звернувся до суду з позовом до Шомполівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (Рада) про скасування рішення.

Зазначав, що оскаржуваним рішенням Ради вирішено розробити детальний план земельної ділянки площею 0,02 гектара для подальшої передачі в оренду ТОВ "УКРТАУЕР" для будівництва та експлуатації об'єкта телекомунікаційної інфраструктури - баштової споруди.

Посилаючись на те, що генеральним планом села не передбачено розміщення такого об'єкта, просив скасувати рішення Ради від 12 березня 2013 року № 177-VI.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ТОВ "УКРТАУЕР", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, представника третьої особи, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що рішенням Ради від 12 березня 2013 року № 177-VI вирішено розробити детальний план земельної ділянки, розташованої на території Шомполівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (в межах населеного пункту), в селі Старі Шомполи, поблизу вулиці Гагаріна, площею 0,02 гектара для подальшої передачі в оренду ТОВ "УКРТАУЕР" для будівництва та експлуатації об'єкта телекомунікаційної інфраструктури - баштової споруди.

З листа Відділу містобудування та архітектури Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області вбачається, що розміщення об'єкта телекомунікаційної інфраструктури - баштової споруди в межах відповідного населеного пункту генеральним планом не передбачене.

Задовольнивши позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що детальний план території лише уточнює генеральний план та не може йому суперечити. З цього суди зробили висновок, що відсутність об'єкта на генеральному плані унеможливлює його існування на детальному плані.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з висновками судів не погоджується.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ "Про основи містобудування" до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" ( Закон № 3038-VI (3038-17) ) передбачено, що генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Пунктом 2 частини першої цієї ж статті встановлено, що детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 17 Закону № 3038-VI для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

Частиною першою статті 19 Закону № 3038-VI передбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Відповідно до частини четвертої цієї ж статті детальний план території визначає в тому числі функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок.

Частиною першою статті 21 Закону № 3038-VI передбачено, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Частиною другою цієї ж статті заборонено затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Ради, ним вирішено виключно питання щодо розроблення детального плану. Крім того, виконавчий комітет Ради зобов'язано оприлюднити таке рішення та провести громадські слухання.

Колегія суддів приймає до уваги, що розміщення об'єкта телекомунікаційної інфраструктури є об'єктом публічного інтересу, а тому підлягає оцінці громадськістю. Реалізація такого проекту можлива лише за умови неухильного дотримання норм земельного законодавства та вимог екологічної безпеки.

Водночас, зі змісту позову не вбачається, яким чином та чиї права порушені рішенням Ради щодо надання завдання розробити детальний план території.

Саме лише твердження про те, що генеральний план села не передбачає можливості розміщення відповідного об'єкта, не може бути підставою вважати оскаржуване рішення Ради незаконним, оскільки йдеться лише про розробку детального плану, а не його затвердження; розміщення об'єкта телекомунікаційної інфраструктури не суперечить генеральному плану, а лише його деталізує.

З викладеного вбачається, що цей позов є необґрунтованим, а суди дійшли помилкових висновків про його задоволення.

Крім того, суди не звернули увагу на те, що прокурор, звернувшись до суду, не навів підстав для такого звернення.

Частиною другою статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Зі змісту позову вбачається, що прокурор звернувся до суду від свого імені, проте не вказував на відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, або відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до адміністративного суду

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, це у відповідності до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для касаційного суду скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТАУЕР" задовольнити.

Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.