Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Управління пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську

на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року

у справі № 344/1402/14-а

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3

до Управління пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до УПФУ в м. Івано-Франківську (далі УПФУ в м. Івано-Франківську), в якому, з урахування уточнення позовних вимог, просили:

- визнати протиправними та скасувати розпорядження УПФУ в м. Івано-Франківську від 18 липня 2013 року, яким встановлено припинення виплат пенсій позивачам в попередньому розмірі;

- зобов'язати УПФУ в м. Івано-Франківську повернути ОСОБА_2 17979,44 грн. недоотриманої з 01 серпня 2013 року по 17 березня 2014 року пенсії та ОСОБА_3 - 7485,12 грн. недоотриманої з 01 серпня 2013 року по 17 березня 2014 року пенсії, а всього - 25464,56 грн.;

- визнати дії УПФУ в м. Івано-Франківську щодо стягнення з ОСОБА_2 на підставі розпорядження б/н від 18 липня 2013 року суми надміру виплаченої пенсії в розмірі 116357,89 грн. і стягнення з ОСОБА_3 на підставі розпорядження № 188138 від 18 липня 2013 року суми надміру виплаченої пенсії в розмірі 44166,12 грн. протиправними;

- зобов'язати УПФУ в м. Івано-Франківську припинити стягнення з позивачів суми надміру виплаченої пенсії в розмірі 116357,89 грн. і 44166,12 грн. відповідно, а всього - 160524,01 грн. та продовжити виплату пенсії в попередньому розмірі.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано розпорядження від 18 липня 2013 року про перерахунок пенсії ОСОБА_2 без врахування довідок про зарплату, виданих кооперативами "Скарб" і "Реставратор";

- визнано протиправним та скасовано розпорядження від 18 липня 2013 року про перерахунок пенсії ОСОБА_3 без врахування довідок про зарплату, виданих кооперативами "Скарб" і "Реставратор";

- зобов'язано УПФУ в м. Івано-Франківську виплатити ОСОБА_2 17979,44 грн. недоотриманої пенсії за період з 01 серпня 2013 року по 17 березня 2014 року;

- зобов'язано УПФУ в м. Івано-Франківську виплатити ОСОБА_3 7485,12 грн. недоотриманої пенсії за період з 01 серпня .2013 року по 17 березня 2014 року;

- визнано протиправними дії УПФУ в м. Івано-Франківську щодо утримання з ОСОБА_2 суми надміру виплаченої пенсії в сумі 116357,89 грн.;

- визнано протиправними дії УПФУ в м. Івано-Франківську щодо утримання з ОСОБА_3 суми надміру виплаченої пенсії в сумі 44166,12 грн.;

- зобов'язано УПФУ в м. Івано-Франківську припинити стягнення з ОСОБА_2 суми надміру виплаченої пенсії в сумі 116357,89 грн. та продовжити виплату пенсії в попередньому розмірі;

- зобов'язано відповідача припинити стягнення з ОСОБА_3 суми надміру виплаченої пенсії в сумі 44166,12 грн. та продовжити виплату пенсії в попередньому розмірі; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що у квітні 2013 року в результаті зустрічної перевірки документів кооперативу "Скарб" та "Реставратор" в архівному відділі Івано-Франківського МВК встановлено, що в архів передано документи кооперативу "Скарб", в тому числі відомості про зарплату за 1989-1993 роки, в яких членами кооперативу значаться тільки позивачі. У вказаних відомостях не зазначено інших працівників. Разом з тим, довідки про заробітну плату видані кооперативом "Скарб" на ім'я ОСОБА_2 підписані керівником ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_5 Крім того, на довідках виданих на ім'я позивачів, на кутовому штампі та на печатці кооперативу "Скарб" вказано УРСР. Також немає даних в архіві щодо підтвердження трудової діяльності після 1993 року позивачів, а також керівника, який підписав довідку ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_5 Не можливо перевірити достовірність довідок, виданих кооперативом "Реставратор", так як невідоме їх місцезнаходження (в архівні установи документи кооперативу не передавались). Однак, при співставленні довідок про зарплату, неозброєним оком видно, що підписи керівника та бухгалтера на довідці від 1990 року та довідці від 2004 року є різними; також на штампі та печатці цього кооперативу вказано УPCP. Враховуючи такі обставини відповідачем прийнято оскаржувані рішення.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду позивачі вважають рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні позивач заперечив проти касаційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. Позивачі є подружжям, перебувають на обліку в УПФУ в м. Івано-Франківську та отримують пенсію за віком.

Відповідно до листа відповідача від 11 липня 2013 року у травні 2013 року в результаті зустрічної перевірки документів кооперативів "Скарб" та "Реставратор" в архівному відділі Івано-Франківського міськвиконкому встановлено що, у відомостях про заробітну плату за 1989-1993 роки кооперативу "Скарб" значаться тільки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та не зазначено інших працівників. Довідка, видана на ім'я ОСОБА_2, підписана керівником ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_5 Крім того, на кутовому штампі та на печатці кооперативу "Скарб" вказано УРСР. Також немає даних в архіві щодо підтвердження трудової діяльності позивачів після 1993 року, а також відносно керівника ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_5, які підписали довідку. Щодо достовірності довідок виданих кооперативом "Реставратор", то можливості перевірити їх немає, так як не відоме його місце знаходження.

За таких обставин, пенсійний орган вважає, що ОСОБА_2 з січня 2004 року по липень 2013 року безпідставно одержано пенсійні виплати на суму 116357,89 грн. та ОСОБА_3 - з травня 2005 року по липень 2013 року на суму 44166,12 грн., які підлягають поверненню.

18 липня 2013 року відповідачем прийнято розпорядження про утримання переплати з пенсії позивача ОСОБА_2 в сумі 116357,89 грн. за період з 01 січня 2004 року по 31 липня 2013 року, а 29 липня 2013 року прийнято рішення про стягнення переплати пенсії.

26 липня 2013 року відповідачем прийнято розпорядження про утримання переплати з пенсії ОСОБА_3 в сумі 44166,12 грн. за період з 27 травня 2005 року по 31 липня 2013 року, а 29 липня 2013 року прийнято рішення про стягнення переплати пенсії.

01 серпня 2013 року ОСОБА_3 повідомлено, що у зв'язку із недостовірно виданою довідкою про заробітну плату, у неї виникла переплата пенсії за період з 27 травня 2005 року по 31 липня 2013 року в сумі 44166,12 грн., переплата буде утримуватись з серпня 2013 року в розмірі 20 відсотків до повного погашення, на підставі рішення комісії від 29 липня 2013 року, протокол № 4.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями УПФУ в м. Івано-Франківську, позивачі звернулись до суду з даним позовом про їх скасування, визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання його вчинити певні дії.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з боку позивачів не встановлено зловживань щодо призначення їм пенсії, відтак рішення відповідача про стягнення надміру виплачених пенсій є протиправними та підлягають скасуванню.

Проте суд касаційної інстанції вважає передчасними такі висновки судів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Зі змісту наведених норм вбачається, що надміру виплачена сума пенсії може бути стягнута на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду з пенсіонера у випадку зловживань з його боку, зокрема, в результаті неподання певних відомостей або подання документів з явно недостовірними відомостями.

Разом з тим, вирішуючи спір, суди зазначили, що непідтвердження відомостей, зокрема щодо заробітної плати, вказаних у довідках, під час проведення відповідачем перевірки, не є безумовним свідченням того, що такі відомості є недостовірними та не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам, у тому числі, чи прийняті вони обґрунтовано.

Відповідно до абз. 4 та 5 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За змістом ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Зі змісту наведених норм вбачається, що необхідною умовою призначення особі пенсії є встановлення, зокрема, страхового стажу особи та розміру заробітної плати (доходу) такої особи, отриманої нею.

Такі дані можуть бути підтверджені відомостями про страхові внески, сплаченими роботодавцями чи самими особами.

Однак, суди не дослідили та не перевірили обставини щодо здійснення відрахувань кооперативами "Скарб" і "Реставратор" та/або позивачами відповідних пенсійних внесків, які б могли підтвердити їх страховий стаж та розмір заробітної плати, а отже і правильність призначення пенсії позивачам.

Таким чином, судами неповно встановлені обставини у справі, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права.

За таких обставин, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.