Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного Фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі за позовом управління Пенсійного Фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Монастирищенському районі Черкаської області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості,-

УПФУ в Монастирищенському районі Черкаської області звернулось до суду з позовом в якому просило стягнути з відповідача невизнану та невідшкодовану заборгованість по нарахованій та виплаченій щомісячній державній адресній допомозі в сумі 99736 грн. 55 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції УПФУ в Монастирищенському районі Черкаської області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, позивачем понесені витрати на виплату і доставку щомісячної державної адресної допомоги за період з 01.06.2011 по 01.11.2011 на загальну суму 99736 грн. 55 коп., які відповідачем не були прийняті до відшкодування. Даний факт підтверджується Актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, між позивачем та відповідачем та протоколами розбіжностей до зазначених актів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали, що державна адресна допомога до пенсії не належить до числа послуг та страхових виплат, а отже не підлягає відшкодуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання від 04.03.03 № 5-4/4 (z0376-03) відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Таким чином, будь-які страхові виплати, що здійснюються Фондом ССНВП, який проводить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування, складаються на підставі страхових внесків роботодавців, як страхувальників, які і є основним джерелом надходжень до фонду і мають використовуватися виключно за їх цільовим призначенням. При цьому до страхових виплат, передбачених Законом № 1105 (1105-14) , адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 (265-2008-п) не включається.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру окремо від інших видів виплат з урахуванням приписів Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 (265-2008-п) .

Таким чином, відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.