818/8395/13-а Про скасування рішення митниці про коригування митної вартості товарів та стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених мита і податку на додану вартість - 22.01.2015 Прийняття

В жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулось до суду з позовом до Сумської митниці Міндоходів просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2013/000081/1 від 24 квітня 2013 року, стягнути з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого мита в розмірі 93281 грн. 83 коп. та 951474 грн. 64 коп. податку на додану вартість.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі № 818/8395/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у зазначеній справі, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Сумська митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувала на відповідності судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.09.2012 р. між ПАТ "Сумихімпром" (покупець) та компанія "Tolexis International Limited" (продавець) укладено контракт № 1409 RPT, предметом якого є продаж фосфоритів виробництва (походження) Марокко в кількості 300000 метричних тон.

01.04.2013 р. між ПАТ "Сумихімпром" та компанією "Tolexis International Limited" укладено додаткову угоду № 6 до контракту № 1409 RPT, пунктом 1 якої встановлено ціну товару, а саме: 120,00 доларів США за 1 метричну тону на умовах CIF порт Миколаїв/Бердянськ або інший український порт Чорного моря за попередньою згодою сторін (Інкотермс 2000). Загальна вартість контракту складає 122414248,15 доларів США (пункт 2 угоди № 6).

На виконання умов контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар - марокканські фосфати кальцію розмелені в кількості 24167 метричних тон, що підтверджується копією коносамента № 1 від 28.03.2013 р.

В подальшому, частина імпортованого товару в кількості 11670440 кг. транспортована позивачу залізничним транспортом до станції "Баси".

Для митного оформлення імпортованого товару позивачем подано до Сумської митниці митну декларацію № 805130000/2013/004555 від 23.04.2013 року. Ціна товару визначена за ціною договору (контракту) на рівні 11193819,23грн. (1400452,80 доларів за курсом долару США 7,993).

На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 13.11.2012 р. № 805/2012/0000152; залізничні накладні від 16.04.2013 р. № 40289332, від 17.04.2013 року № 40310393, від 18.04.2013 р. № 40329492, від 21.04.2013 р. № 40386039; коносамент від 28.03.2013 р № 1; висновок про вартісні характеристики товару від 18.04.2013 р. № 1732; рахунок-фактуру (інвойс) від 02.04.2013 р. № 02625; контракт від 14.09.2013 р. № 1409 RPT; додаткові угоди № 3 та № 4 до контракту № 1409 RPT; доповнення до контракту від 20.11.2012 р. № 3 та від 01.04.2013 р. № 6; довідку про проведення декларування валютних цінностей; доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 21.01.2013 р. № 25; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2761 від 28.03.2013 р; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2721 від 16.04.2013 р; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2721 від 17.04.2013 р; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2721 від 18.04.2013 р; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2721 від 21.04.2013 р; декларацію про походження товару № 02625 від 02.04.2013 р.

Вважаючи, що наданих позивачем документів не достатньо для підтвердження визначеної позивачем митної вартості ввезеного товару, Митницею запропоновано позивачу надати додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставкою товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються умовами визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; розрахунки ціни (калькуляцію); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товару;- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

24.04.2013 р. позивачем додатково подано платіжне доручення від 02.04.2013 р. № 179.

Витребувані документи ПАТ "Сумихімпром" надані не були.

Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 Митного кодексу України.

Митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товару № 805130000/2013/000081/1 від 24.04.2013 р.

Митна вартість визначена митним органом за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2а), оскільки наявна інформація по операціях з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, є максимально наближеним до нього.

Митницею видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00076 від 24.04.2013 р.

Митна вартість товару згідно рішення митного органу № 805130000/2013/000081/1 від 24.04.2013 р. склала 1983974,80 грн. (170,00 доларів США за одиницю товару) при курсі долара США 7,993.

Згідно статті 49 Митного кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України встановлено, що заявлена митна вартість товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, визначені цією ж статтею.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із частиною 1 статті 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З матеріалів справи вбачається, що при винесенні рішення № 805130000/2013/000081/1 від 24.04.2013 р. про коригування митної вартості товарів митницею зазначалось, що митна вартість коригується, оскільки відомості, що використані декларантом, не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Також, декларантом не надано на письмову вимогу митного органу додаткові документи, а саме: договори з третіми особами пов'язаними з договором на поставку товарів митна вартість яких визначається; рахунки на здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; копію МД країни відправлення.

Поставка товару здійснювалась за зовнішньоекономічним контрактом від 14.09.2008 р. № 1409 RPT, укладеного позивачем з "Tolexis International Limited".

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є в тому числі, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 23.10.2012 р. № 2 покупець здійснює 100 % передоплату партії товару протягом 5-ти календарних днів з дати відвантаження або передплата.

Згідно рахунку від 02.04.2013 р. № 02625 покупець має сплатити за товар протягом 5 днів з дати відвантаження. Відповідно коносамента № 1 відвантаження товару завершене 28.03.2013 р.

Отже, з урахуванням умов вищезазначеного контракту, на момент пред'явлення товару до митниці, рахунок мав бути сплаченим, однак на момент подачі відповідної митної декларації будь-яких платіжних документів позивачем не пред'явлено, що підтверджується відсутністю реквізитів такого документу у графі 44 митної декларації № 805130000/2013/004555.

Наявність відповідних платіжних доручень не наведено в переліку який наводиться в картці відмови № 805130000/2013/00076 від 24.04.2013 р., в якій зазначаються всі документи, які пред'являлися на перевірку до митного органу і в подальшому повернуті декларанту.

Додатково позивачем надано платіжне доручення в іноземній валюті від 02.04.2013 р. № 179, отримувачем в якому зазначено "Tolexis International Limited".

При цьому, із коносаменту № 1, відправником вантажу зазначено компанію OCP (Марокко), вантажоодержувачем вказано BNP Paribas (Швейцарія) а в графі адреса повідомлення вказано ПАТ "Сумихімпром" (Україна). Аналогічні відомості зазначено в сертифікаті якості № 1220-3342/CQ.

Таким чином, вказані документи містять розбіжності щодо сторін контракту, оскільки контракт від 14.09.2008 р. № 1409 RPT укладено між ПАТ "Сумихімпром" та "Tolexis International Limited".

Платіжне доручення не дає можливості визначити чи оплачено поставку товару, задекларованого в митній декларації № 805130000/2013/004555 від 23.04.2013 р.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що у Митниці були підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Також суд касаційної інстанції звертає увагу, що посадова особа Митниці на звороті декларації митної вартості зазначила певний перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів.

Витребувані документи ПАТ "Сумихімпром" надані не були, про що мається відповідний напис на декларації митної вартості.

Згідно частині 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

При виборі методу визначення митної вартості Митницею проведено процедуру консультацій з декларантом.

На цю обставину правомірно звернули увагу окружний та апеляційний адміністративний суд та дійшли обґрунтованого висновку про правомірність дій Митниці щодо застосування методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів (2а) визначення митної вартості товару, оскільки у неї виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару Митниця обґрунтувала неможливість застосування попередніх методів та провела процедуру консультацій з декларантом.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 17.06.2014 р. у справі № 21-148а14.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи.