Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представників Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Життя та Пенсія" Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Руденко Н.В., Кучеренко Л.І., Гончаренко Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Життя та Пенсія" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про зобов'язання вчинити дії, -

17 жовтня 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Життя та Пенсія" пред'явило позов до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 138/17/4-20ФМ від 13 вересня 2013 року про застосування штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (249-15) та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 18 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 138/17/4-20ФМ від 13 вересня 2013 року про застосування штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (249-15) та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Не погоджуючись із прийнятим рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що посадовими особами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг була проведена позапланова безвиїздна перевірка щодо дотримання ПрАТ "СК "Життя та Пенсія" вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму" (249-15) та інших нормативно правових актів з питань запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму, про що складено акт.

В акті перевірки зазначено, що позивачем вчинені фінансові операції, які відповідно до пункту 13 частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму" підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.

Відповідно до платіжного доручення від 27 червня 2012 року № 651, ПрАТ "СК "Життя та Пенсія" на розрахунковий рахунок АТ "Просто-страхування" було перераховано платіж у сумі 276029,35 грн., що є викупною сумою по договору від 24 січня 2008 року № КСЖ 000001-к, Довгострокового колективного (групового) страхування життя.

Вказана фінансова операція не була своєчасно внесена до реєстру фінансових операцій, що є порушенням пунктів 3, 5, підпункту "а" пункту 6 частини 2 статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму", в зв'язку з чим на підставі частини 3 статті 23 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму" 13 вересня 2013 року відповідачем прийнята постанова про накладення на позивача штрафу у сумі 34000,00 грн..

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що перерахований платіж у сумі 276029,35 грн. на розрахунковий рахунок АТ "Просто-страхування" є викупною сумою, а тому відповідно до Законів України "Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму" (249-15) та "Про страхування" (85/96-ВР) не є фінансовою операцією, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу.

Оскільки позивачем не допущено порушення вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму" (249-15) та інших нормативно правових актів з питань запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму, суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання протиправною та скасування постанови відповідача № 138/17/4-20ФМ від 13 вересня 2013 року.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 18 листопада 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджуючись з правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій, зазначає наступне. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму" (249-15) спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечення формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної інформації, що дає змогу правоохоронним органам України та іноземних держав виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями.

Статтею 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму" визначено, що фінансова операція - будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

Об'єкт фінансового моніторингу - дії з активами, пов'язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

Обов'язковий фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами первинного фінансового моніторингу, з виявлення фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 цього Закону, ідентифікації учасників таких операцій та вивчення їх діяльності, ведення обліку цих операцій та відомостей про їх учасників, обов'язкового звітування про них Спеціально уповноваженому органу, а також подання додаткової інформації про фінансові операції та їх учасників, що стали об'єктом фінансового моніторингу з боку Спеціально уповноваженого органу.

Статтею 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму" визначені обов'язки суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

Пунктами 3, 5, підпункту "а" пункту 6 частини 2 статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму" передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний

- забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, в день виникнення підозр, після їх проведення або при спробі їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення;

- забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення;

- повідомляти Спеціально уповноважений орган про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, - протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх проведення.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму" фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13000 гривень), та є страховою виплатою або страховим відшкодуванням.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем 27 червня 2012 року була проведена фінансова операція, що була несвоєчасно внесена до реєстру фінансових операцій, а саме на розрахунковий рахунок АТ "Просто-страхування" було перераховано платіж у сумі 276029,35 грн., що є викупною сумою по договору від 24 січня 2008 року № КСЖ 000001-к, Довгострокового колективного (групового) страхування життя.

Відповідач вважаючи, що дана фінансова операція є фінансовою операцією, що перевищує 150000 гривень та є страховим платежем, тобто підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, прийшов до висновку про порушення позивачем Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму" (249-15) .

Колегія суддів погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій, що такий висновок відповідача є неправильним враховуючи таке.

Як зазначено пункт 13 частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму" передбачає такі обов'язкові умови за яких фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, а саме сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень та вона є страховою виплатою або страховим відшкодуванням.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем проведена фінансова операція - платіж у сумі 276029,35 грн., що є викупною сумою по договору страхування життя.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Частиною 16 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про страхування" страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Згідно частини 8 статті 28 Закону України "Про страхування" викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Із системного аналізу зазначених норм колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що викупна сума не належить до страхової плати чи страхового відшкодування та не є страховим платежем.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та прийшли до вірного висновку про визнання протиправною та скасування постанови відповідача № 138/17/4-20ФМ від 13 вересня 2013 року з тих підстав, що позивачем порушення вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму" (249-15) та інших нормативно правових актів з питань запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму не допущено.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Згідно з частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 18 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.