Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Костенка М.І. Цвіркуна Ю.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р.

у справі № 2а-2674/10/0370 (№ 35945/10/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина"

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина" (далі - позивач, ТОВ "ТД "Континіум-Галичина") звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просило суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.09.2009 р. № 0004912303.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р., адміністративний позов задоволено частково: скасовано рішення Луцької ОДПІ від 24.09.2009 р. № 0004912303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині застосованої фінансової санкції в сумі 119 057,40 грн.; в частині застосування фінансової санкції в сумі 2 564,55 грн. рішення Луцької ОДПІ від 24.09.2009 р. № 0004912303 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.08.2009 р. посадовими особами ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено перевірку господарської одиниці - АЗС з магазином, розташованої за адресою: вул. Ватутіна, 2-Г, м. Київ, що належить ТОВ "ТД "Контініум-Галичина", щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 31.08.2009 р. № 530090 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог підпунктів 1, 12, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які полягають: - у незабезпеченні веденні обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (невчинення запису про надходження 7731 л. пального (бензину А-95) по ціні 7,70 грн. за 1 л. вартістю 59 528,70 грн. в журналі обліку нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП згідно товарно-транспортної накладної № РА-0003093 від 29.08.2009 р.; - у невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (46 632,60 грн.) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (46 119,69 грн.) в розмірі 512,91 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.09.2009 р. № 0004912303, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 121 621,95 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особам, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем було представлено до реалізації товар, на який під час проведення перевірки в місці реалізації був наявний прихідний документ - товарно-транспортна накладна, а надходження пального на АЗС проведено через реєстратор розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 10.2.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р. (z0805-08) , приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Згідно пункту 10.2.10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14).

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що невнесення оператором АЗС запису до Журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП є порушенням порядку приймання нафтопродуктів, а не порушенням порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Відповідно до пункту 16.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою № 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Згідно пункту 16.2 зазначеної Інструкції бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі № 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Матеріалами справи підтверджується складення позивачем змінного звіту № 17-ПН від 29.08.2009 р., у якому зазначено інформацію про прихід на АЗС бензину марки А-95 в кількості 7731 л.

За таких обставин суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку про те, що позивачем не було допущено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, через що застосування штрафних фінансових санкцій за вказане порушення є неправомірним.

Виходячи з вищезазначеного та з урахуванням того, що викладені в акті перевірки порушення невідповідності сум готівкових коштів сумі, зазначеній в денному звіті РРО, позивач не оспорює, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. у справі № 2а-2674/10/0370 (№ 35945/10/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.