Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року, -

У липні 2010 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси (далі відділення Фонду) в якому просила визнати дії та рішення відповідача протиправними, скасувати його постанову від 2 липня 2010 року № 1517/422/1 (далі спірне рішення) про відмову у призначенні страхових виплат на підставі статті 36 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон № 1105-ХІV (1105-14) ). Також просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй страхові виплати, передбачені статтями 21 і 28 Закону № 1105-ХІV.

В обґрунтування позову зазначала, що спірне рішення відповідача не ґрунтується на вимогах закону, порушує її права та підлягає скасуванню, а тому просила про задоволення позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року, позов задоволено повністю, визнано дії протиправними, а спірне рішення відповідача скасовано, зобов'язано відділення Фонду нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати, передбачені статтями 21, 28 Закону № 1105-ХІV.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що позивач має право на одержання спірних страхових виплат, а тому дії та спірне рішення відповідача не відповідають вимогам чинного, у період спірних правовідносин, законодавства.

Судами під час розгляду справи встановлено, що позивач звернулась до Відділення Фонду з заявою про здійснення страхових виплат, оскільки її чоловік, ОСОБА_6, помер від нещасного випадку на виробництві, що стався 5 квітня 2006 року.

Розглянувши подані заявником документи, відділення Фонду спірною постановою відмовило у задоволенні заяви та призначенні страхових виплат на підставі статті 36 Закону № 1105-ХІV, оскільки документи про нещасний випадок, зокрема, акти форми Н-1 та Н-5, складені з порушенням вимог законодавства.

Так, за правилами статті 36 Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

В свою чергу статтею 37 Закону № 1105-ХІV встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку. Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.

Як правильно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, спірна постанова про відмову у здійсненні страхових виплат, прийнята відповідачем на підставі статті 36 Закону № 1105-ХІV, однак вказаною нормою передбачено лише два варіанти можливої поведінки відповідача, а саме, Фонд може задовольнити заяву та призначити застрахованій особі страхові виплати або затримати їх до з'ясування підстав для таких виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Таким чином, відмовляючи у призначенні страхових виплат, відділення Фонду вийшло за межі наданих йому повноважень.

Більше того, повноваження Фонду щодо відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, визначені статтею 37 Закону № 1105-ХІV і лише за наявності вказаних у ній підстав.

Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на наявність вищезазначених підстав для відмови у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, встановлених статтею 37 Закону № 1105-ХІV, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях.

Окрім цього, рішеннями Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2008 року (справа № 2а-174/08) та від 20 квітня 2010 року (справа № 2а-388/11) встановлено, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_6, пов'язаний з виробництвом.

Саме на виконання цих рішень і були складені акти про нещасний випадок за формою Н-1 та Н-5.

Згідно з положеннями частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, відповідач, приймаючи спірне рішення про відмову у здійсненні страхових виплат позивачу діяв всупереч вимог діючого, в період спірних правовідносин, законодавства, а тому суди дійшли правильних висновків про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи зазначене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.