Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області про стягнення допомоги по догляду за дитиною, за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 16 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 жовтня 2011 року, -

У липні 2009 року позивач звернулась із зазначеним позовом посилаючись на те, що здійснювала догляд за дитиною до трьох років у 2007 - 2008 роках, а відтак має право на допомогу по її догляду за вказаний період виходячи з розміру прожиткового мінімуму, відповідно до статті 15 Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі Закон № 2811-ХІІ (2811-12) ), в редакції Закону України від 22 березня 2001 року № 2334-ІІІ (2334-14) Про внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) (далі Закон № 2334-ІІІ (2334-14) ).

Посилаючись на те, що вимоги Закону № 2811-ХІІ (2811-12) не виконані, а звернення про виплату допомоги по догляду за дитиною до трьох років у відповідності з її вимогами залишено без задоволення, просила стягнути з відповідача таку за 2007-2008 роки.

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 16 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 31 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу допомогу по догляду за дитиною до трьох років за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, виходячи з розміру визначеного статтею 15 Закону № 2811-ХІІ. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, в частині задоволених позовних вимог, просить судові рішення скасувати та відмовити в задоволенні цієї частини позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є особою яка здійснювала догляд за дитиною до трьох років та отримувала допомогу по її догляду у 2007-2008 роках, відповідно до статті 15 Закону № 2811-ХІІ, як особа, яка не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Задовольняючи частково позов суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що з дня набрання Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) чинності, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 15 Закону № 2811-ХІІ, у редакції даного періоду.

За приписами частини першої статті 15 Закону № 2811-ХІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Дію зазначеної статті було зупинено на 2007 рік згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) (далі Закон № 489-V (489-16) )

Так, за приписами абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону № 489-V, допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-У (489-16) , у частині допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому органи праці зобов'язані були діяти в межах вимог статті 15 Закону № 2811-ХІІ.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Не може бути підставою для відмови у позові і відсутність коштів для забезпечення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на органи праці законодавством.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку щодо права позивача на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму, відповідно до вимог статті 15 Закону № 2811-ХІІ, після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

За таких обставин, рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області відхилити, а постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 16 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.