Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Бившевої Л. І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" (далі - ТОВ "Волинська фабрика гофротари") звернулось до суду з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Нововолинська ОДПІ) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року позов ТОВ "Волинська фабрика гофротари" задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2014 року апеляційну скаргу Нововолинської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Нововолинська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Волинська фабрика гофротари" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Нововолинською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Волинська фабрика гофротари" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року. За результатами перевірки складено акт № 1591/84/33211353 від 18 грудня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Волинська фабрика гофротари" вимог п. 1.32 ст. 1, пп. 2.1.1, п. 2.1 ст. 2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5, пп. 12.1.5 пп. 12.5 ст. 12, пп. 7.3.5 пп. 7.3.3 пп. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 5332835, 00 грн.; пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 731888, 00 грн.

На підставі акта перевірки Нововолинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012301/0/13 від 19 січня 2010 року, яким ТОВ "Волинська фабрика гофротари" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1097832, 00 грн., у т.ч. 731888, 00 грн. за основним платежем та 365944, 00 грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000012301/0/13 від 19 січня 2010 року, Нововолинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000012301/1/13 від 26 лютого 2010 року, № 0000012301/2/13 від 30 квітня 2010 року, № 0000012301/3/13 від 22 липня 2012 року, якими суму зобов'язання не змінено, а встановлено новий строк для його сплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, який перевірявся ТОВ "Волинська фабрика гофротари" здійснювало операції з придбання сировини і матеріалів та продаж готової продукції, напівфабрикатів та товарів. Нововолинською ОДПІ на підставі даних бухгалтерського обліку зроблено висновок, що при формуванні ціни продажу продукції застосовано ціни, які менші виробничої собівартості реалізованих товарів (бухгалтерський рахунок 90) без врахування витрат (рахунки 92, 93) та прибутку.

Відповідно до п. 8, п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (z0751-99) , придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Для формування витрат у бухгалтерському обліку підприємство використовує інформацію згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (z0027-00) , згідно п. 11 якого собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у четвертому кварталі 2007 року собівартість реалізації (рахунок 90) становить 5633984, 00 грн., доходи від реалізації (рахунок 70) - 5245913, 00 грн.; у першому кварталі 2008 року - 3883672, 00 грн. та 3048286, 00 грн.; у другому кварталі 2008 року 1649395, 00 грн. та 921719, 00 грн.; у третьому кварталі 2008 року - 4250041, 00 грн. та 3202654, 00 грн. відповідно. Собівартість виготовленої продукції є більшою від одержаного від її продажу доходу на суму 2998518, 00 грн.

При визначені собівартості продукції Нововолинською ОДПІ використані показники рахунку 90 "Собівартість реалізації". Визначаючи обсяг доходу, отриманого від реалізації готової продукції, Нововолинською ОДПІ використано дані рахунку 70 "Доходи від реалізації". Під час перевірки дані рахунку 20 "Виробничі запаси", рахунку 25 "Напівфабрикати", рахунку 26 "Готова продукція" не враховувались.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що до складу ціни ТОВ "Волинська фабрика гофротари" не включало суми амортизації, які нараховані на суму до оцінки основних засобів та понаднормові втрати та брак сировини, а валові витрати вищі від валового доходу за рахунок інших операційних витрат за рахунок сплати відсотків по кредиту та перевищення витрат від переоцінки валюти над її доходами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємство з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід. Збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід. Чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що продаж ТОВ "Волинська фабрика гофротари" продукції власного виробництва за ціною, нижчою собівартості, не можна вважати операціями поза межами господарської діяльності, і оскільки Нововолинською ОДПІ при перевірці не визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, використовуючи звичайну ціну готової продукції, то податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Волинська фабрика гофротари".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.