826/2448/14 Про визнання протиправним та скасування рішення митниці про коригування митної вартості товарів - 15.01.2015 Прийняття

В лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ"звернулось до суду з позовом до Київської митниці Міндоходів, яким просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № 125110010/2013/010080/2 від 18 жовтня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року у справі № 826/2448/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року, позов задоволено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки Київська митниця Міндоходів, відмовляючи ТОВ "БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ" в митному оформленні товару та коригуючи його митну вартість оскарженим рішенням, діяла з порушенням вимог законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

ТОВ "БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ" подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідності судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 липня 2013 року між ТОВ "Белтім Полімери (Покупець) та фірмою VANTAS YAVUZLAR PLASTIK SAN. VE TIC. A.S., Измит/Коджаелі, Турція (Продавець), укладено контракт купівлі - продажу № 2013070515, за умовами якого, Продавець передає у власність, а Покупець приймає і оплачує Товар (номенклатура, кількість, терміни, ціна і умови поставки вказуються в інвойсах які є невід'ємною частиною даного Контракту).

Відповідно до умов п. 7.2 договору № 2013070515 товар повинен супроводжуватися наступними документами: інвойс, накладна (ЦМР, коносамент, ТИР, залізнична, авіа накладна), пакувальний лист, сертифікат відповідності, сертифікат походження.

Позивачем ввезено на митну територію України обумовлений договором товар - полімер етилену (поліетилен) у вигляді гранул, марка SАВІС HDPE P6006 РЕ 100 BLACK нелінійний у гранулах за ціною 1,720 USD.

Для митного оформлення товару, позивачем подано вантажну митну декларацію за формою МД-2 № 125110010/2013/960115 від 17 жовтня 2013 року.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору.

Для обґрунтування митної вартості товару позивачем подані Митниці картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0007123 від 01 грудня 2012 року; міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 1301 від 15 жовтня 2013 року; міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 4097 від 15 жовтня 2013 року; коносамент (BillofLading) № 561474898 від 29 вересня.2013 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 823 від 03 жовтня 2013 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацію № 4545 від 08 жовтня 2013 року; рахунок-фактура (інвойс) № 550402 від 23 вересня 2013 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 2013070515 від 05 липня 2013 року; довідка про декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 22 липня 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару № 2761 від 29 вересня 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 29 вересня 2013 року ; сертифікат про походження товару загальної форми № J0530123 від 26 вересня 2013 року; екологічна декларація № 85404 від 14 жовтня 2013 року; сертифікат якості від 16 вересня 2013 року; митна декларація, якою було відмовлено у випуску товарів № 125110010.2013.960115 від 17 жовтня 2013 року.

Під час консультацій, декларанта зобов'язано надати додаткові документи:транспортні документи, прайс-лист виробника, банківське платіжне ї доручення (оплата за попередні поставки), висновок експертної організації, інформація біржових організацій про вартість товарів та/або сировини за наявності, відповідна бухгалтерська документація (видаткові накладні).

Витребування від декларанта додаткових документів стала та обставина, що в поданих документах наявні розбіжності, які впливають на числове значення складових митної вартості товарів та діють підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість.

Митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товару від 18.10.2013 р. № 125110010/2013/010080/2.

Митна вартість визначена Митницею за резервним методом.

Використаний метод застосований з урахуванням інформації, наявної в митному органі (МД №702180001/2013/8550 від 19.08.2013 р., № 7702180001/2013/8534 від 19.08.2013 р.).

В обґрунтування своєї позиції Митницею покладена теза, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, оскільки декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110010/2013/00133.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За нормою частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Судами встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, що до дотримання позивачем вимог статті 53 Кодексу та надання відповідачу для митного оформлення імпортованого товару відповідних документів, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів.

З матеріалів справи вбачається, що приводом для витребування митним органом додаткових документів стало те, що приймаючи спірне рішення, митний орган вказав на певні розбіжності в поданих декларантом документах, які на його думку, впливають на числове значення складових митної вартості товарів та діють підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість.

Підставою для незастосування основного методу визначення митної вартості товару став факт, що в ЄАІС ДМСУ наявна інформація про те, що оцінювані товари розмитнювалися іншими особами за вищою митною вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митними органами контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом та її коригування митним органом за другорядним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. При цьому будь-які обставини можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови та обсяг поставок тощо).

Таким чином, наявність меншого розміру митної вартості імпортованого позивачем товару по відношенню до митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Згідно частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року, 17.06.2014 року.

Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваної митної декларації записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених частиною 3 статті 53, частини 6 статті 54, частини 1 статті 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним статті 58 цього Кодексу.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.