Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року

у справі № 810/1747/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київторгфрукт"

до Київської митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,-

В березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київторгфрукт" звернулось до суду з позовом до Київської митниці Міндоходів, яким просило визнати протиправними та скасувати рішення від 05 березня 2014 року № 125130012/2014/110005/2 про коригування митної вартості товарів; рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 05 березня 2014 року № 12513002/2014/00005; зобов'язати митницю визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються відповідно до декларації митної вартості від 03 березня 2014 року № 125130012/2014/403479.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі № 810/1747/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними рішення від 05 березня 2014 року № 125130012/2014/110005/2 про коригування митної вартості товарів; про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 05 березня 2014 року № 12513002/2014/00005.У задоволенні позовних вимог про скасування вказаних рішень відмовлено. В частині вимог про зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються відповідно до декларації митної вартості від 03 березня 2014 року № 125130012/2014/403479 провадження закрито.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності в частині позивачем своїх вимог, оскільки Київська митниця Міндоходів, відмовляючи ТОВ "Київторгфрукт" в митному оформленні товару та коригуючи його митну вартість оскарженим рішенням, діяла з порушенням вимог законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в березні 2014 року здійснював ввезення на територію України товару (бананів свіжих зелених (Musasaplentum) сорту "Cavendish"урожаю 2013 року), придбаних у фірми BrontonTrade LLP (Сполучене Королівство) на підставі контракту від 01.11.2013 р. № 11/13, рахунку-фактури (комерційного інвойсу) від 25.01.2014 р. № F-001-001-000000891.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської митниці Міндоходів митну декларацію (МД) від 03.03.2014 р. № 125130012/2014/403479, в якій задекларував товар (банани свіжі зелені (Musasaplentum) сорту "Cavendish" врожаю 2013 року), заявив його вартість у загальній сумі 113160,00 USD, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD: 9,69) становить 1519624,40 грн., та визначив код товару згідно з УКТЗЕД.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору.

Для обґрунтування митної вартості товару позивачем подано Митниці наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 31.01.2014 р. № 125/2012/0001364 (код 1602); міжнародні автомобільні накладні (CMR) від 28.02.2014 р. №№ 501050, 501051, 501052, 501053, 501054, 501055, 501056, 501057, 501058, 501049 (код 2730); коносамент від 25.01.2014 р. № MAEU 951334464 (код 2761); документ на підтвердження вартості перевезення товару від 27.01.2014 р. № F-001-000000891 (код 3007); виписку з банківської документації від 27.02.2014 р. № б/н (код 3011); прейскурант (прайс-лист) виробника від 25.01.2014 р. № б/н (код 3014); висновок про вартісні характеристики товару від 28.02.2014 р. № ГО-897 (код 3016); рахунок-фактуру (комерційний інвойс) від 25.01.2014 р. № 001-001-000000891 (код 3105); зовнішньоекономічний контракт від 01.11.2013 р. № 11/13 (код 4100); доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 01.06.2013 р. № 6 (код 4103); доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 02.07.2012 р. № 3 (код 4103); договір о купівлі-продажу бананів від 01.01.2014 р. № 06/02 (код 4206); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 25.01.2014 р. № 2761 (код 5501); інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 25.01.2014 р. № 2761 (код 5503); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 25.01.2014 р. № 2761 (код 5504); інформацію про проходження товару загальної форми від 06.02.2014 р.№ 16004093201400000180P (код 7011); екологічну декларацію від 19.02.2014 р. № 1402 (код 9000); лист відправника від 25.01.2014 р.№ б/н; акт фізичного огляду від 03.03.2014р. № б/н; копію митної декларації країни-відправника від 20.01.2014 р. № 028-2014-40-00046286 (код 9610).

Під час консультацій, декларанта зобов'язано надати (за наявності) додаткові документи рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця; відповідну бухгалтерську документацію; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортерів товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товаром.

Витребування від декларанта додаткових документів стала та обставина, що під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка видала відомості про те, що у попередні періоди такий же товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач.

Митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товару від 05.03.2014 року № 125130012/2014/110005/2.

Митна вартість визначена митним органом за резервним методом.

Митниця зазначила, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою від 05.03.2014 р. № 12513002/2014/00005.

Позивач 05.03.2014 р. подав до Київської митниці Міндоходів нову митну декларацію № 125130012/2014/403655, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом - 192677,21 грн. Дані обставини не заперечувались сторонами та підтверджуються відповідними відмітками на митній декларації.

Митним органом прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг шляхом проставляння відповідного штампу на митній декларації від 05.03.2014 р. № 125130012/2014/403655.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За нормою частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Судами встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, що до дотримання позивачем вимог статті 53 Кодексу та надання відповідачу для митного оформлення імпортованого товару відповідних документів, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів.

З матеріалів справи вбачається, що приводом для витребування митним органом додаткових документів стало те, що під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка показала, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач.

Таким чином, нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом.

Згідно частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 р., 17.06.2014 р.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі № 810/1747/14 - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.