Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року

у справі № 826/19451/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про скасування рішення,-

В грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"(далі по тексту ТОВ "Фоззі-Фуд") звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі по тексту Київська регіональна митниця),яким просило визнати протиправним та скасувати рішення митниці про коригування митної вартості товару № 100250000/2013/500007/2 від 04 червня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року у справі № 826/19451/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, позов задоволено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки Київська регіональна митниця, коригуючи ТОВ "Фоззі-Фуд" митну вартість оскарженим рішенням, діяла з порушенням вимог законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська регіональна митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Фоззі-Фуд" згідно вантажно-митної декларації від 04.06.2013 р. № 100250000/2013/028581 подало Київській регіональній митниці до митного оформлення товар "Лосось атлантичний роду Salmosalar (СлмонСалар)", охолоджений, з головою, без нутрощів, склад: риба, без харчових добавок, без приправ, без теплової кулінарної обробки, не консервована, транспортована у коробках із пінопласту, заповнених льодом, клас риби Sup, розмірні ряди: 6-7 кг - 842 короби, чиста вага - 16241,50 кг. Дата виготовлення 29.05.13 р., термін придатності 14.06.13 р. Виробник: NorwayRoyalSalmon AS. Торговельна марка: NORWAY ROYAL SALMON. Країна виробництва: Норвегія (NO)".

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору, відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант подав до митного оформлення наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює" операції з товарами (код 1602); акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів (код 1701); міжнародна автомобільна накладна (CMR) (код 2730); книжка МДП (Carnet TIR) (код 2950); банківський платіжний документ, що стосується товару від 28.05.2013 р. № 309 (код 3001); рахунок-фактура - про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.06.2013 р. № 2144 (код 3004); рахунок-фактура про-надання транспортно-експедиційних послуг від 04.06.2013 р. № TR1310555 (код 3004); документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 01.06.2013 р. № 118 (код3007); документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 01.06.2013 р. № 133-32 (код 3007); експертний висновок ТПП-від 04.06.2013 р. № Ц-286 (код 3015); рахунок-фактура (інвойс) від 29.05.2013 р. № 643252 (код 3105); пакувальний лист (код 3141); додаткова угода № 2 від 14.06.2012 р.(код 4103); додаткова угода № 3 від 24.10.2012 р. (код 4103); додаткова угода № 4 від 15.11.2012 р. (код 4103); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів від 01.02.2010 р.№ 133 (код 4104); ветеринарні свідоцтва форм .Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) (використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні товару) (Держветфітослужба України) (код 5053); висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (код 5065); довідка про проведення декларування валютних цінностей (код 5090); сертифікат відповідності (код 5111); декларація виробника (код 5111); лист виробника від 02.01.2013 р.(код 5.118); інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено") (код 5501); інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено") (код 5502); інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампів "Ввезення в Україну дозволено", або "Транзит по Україні дозволено", або "Вивезення з України дозволено") (код 5503); сертифікат про походження товару загальної форми (код 7011); ветеринарний сертифікат країни відправлення (код 9000); банківська виписка від 28.05.2013р. (код 9000); виписка по особовому рахунку від28.05.2013 р. (код 9000); інформація з біржі щодо вартості товару від 27.05.2013р. (код 9000); комерційна пропозиція виробника (код 9000); лист постачальника стосовно льоду (код 9000); оборотно-сальдова відомість (код 9000); прайс-лист (код 9000); Якісне свідоцтво (код 9000); копія митної декларації країни відправлення (код 9610).

Під час консультацій, декларанта зобов'язано надати (за наявності) додаткові документи:інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару в зв'язку з розбіжностями у інвойсі та експортній декларації країни відправлення та заявленій декларації та експортному висновку ТПП по умовам поставки. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України необхідно подати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивач листом від 04.06.2013 року вих.№ 465 надав митному органу документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 01.06.2013 р. № 118 (код 3007); документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 01.06.2013 р. № 133-32 (код 3007); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.06.2013 р. № 2144 (код 3004); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.06.2013 р. № TR1310555 (код 3004).

Митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товару від 04.06.2013 р. № 100250000/2013/500007/2.

Митна вартість визначена за резервним методом.

Відповідачем зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком, наведеним у статті 53 Митного кодексу України); невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 Митного кодексу України (4495-17) . У митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути а ціну товарі, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На виконання частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій досліджені оскаржені позивачем рішення Митниці, їм надано юридичну оцінку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За нормою частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Судами встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, що до дотримання позивачем вимог статті 53 Кодексу та надання відповідачу для митного оформлення імпортованого товару відповідних документів, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів.

З матеріалів справи вбачається, що зі змісту додаткової угоди до контракту від 01.02.10 р. № 133 поставка товару здійснюється на умовах CIP Klaipeida, Литва, дана інформація дублюється, також в CMR від 01.06.13 р. № 2013/06 та інвойсі від 29.05.13 р. № 643252.

З довідки про транспортні витрати від 01.06.13 р. № 133-132 вбачається, що місце завантаження товару є Клайпеда (Литва), при цьому відповідно до довідки про транспортні витрати від 01.06.13 р. до Договору № 24 від 13.03.12 р. стосовно замовлення № 1323-132 місце завантаження товару є Клайпеда (Литва), а місце розвантаження Київ (Україна).

Спосіб поставки товару FCA так і CIP відповідно до Інкотермс 2000 передбачають включення в ціну товару також вартість транспортування такого товару до названого пункту призначення, а саме до названого перевізника, за таких обставин здійснення поставки тим чи іншим способом жодним чином не впливає на вартість поставленого товару.

Посилань митного органу на розбіжності щодо номеру транспортного засобу, яким безпосередньо здійснювалося міжнародне перевезення та таким номером зазначеним в інвойсі від 04.06.13 р. № ТR1310555 та довідці по транспортні витрати від 01.06.13 р. № 133-132, позивач не заперечує тієї обставини, що компанією перевізником допущено помилку у супроводжуючій документації помилково зазначивши невірний номер транспортного засобу.

Також слід зазначити, що митний орган не наводить аргументів на підтвердження того, що ця помилка будь-яким чином вплинула на в числові значення складових митної вартості.

Згідно графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598 (z0883-12) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195 (z0883-12) , у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Таким чином, нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом.

Згідно частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року, 17.06.2014 року.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі № 826/19451/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.