814/3786/13-а Про визнання протиправними та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припису Інспекції - 15.01.2015 Прийняття

В серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі по тексту Інспекція), яким просив визнати протиправними та скасувати постанову від 29.07.2013 року № 140 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис Інспекції від 17.07.2013 року № 174 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013року у справі № 814/3786/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, позовні вимоги задоволено.

При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки в процесі розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт здійснення позивачем самочинного будівництва та експлуатації спірного об'єкту та віднесення об'єкту будівництва до ІІ категорії складності.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм частини 8 статті 39, частини 2 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року (553-2011-п) , просить скасувати вказані вище судові рішення, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що 07.07.2013 року Інспекцією проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо об'єкта будівництва кафе-магазину в зоні відпочинку "Рибаківка" поблизу бази відпочинку "Платан", в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області".

В ході перевірки посадовою особою відповідача виявлені порушення у сфері містобудівної діяльності та складений акт від 17.07.2013 року, згідно якого за вищевказаною адресою розташована одноповерхова будівля кафе-магазину площею близько 50м2, збудована на бетонному фундаменті, матеріал стін - цегла та дерев'яний каркас з металевими решітками, стеля виконана по дерев'яному обрешетуванню з полімерних листів. На території кафе виконане бетонне замощення. Затверджена проектна документація на момент перевірки відсутня, будівельні роботи не виконуються, завершені. Будівництво об'єкту виконувалось самовільно, встановити рік побудови з наданих документів неможливо (візуально 2007-2008 рік). Виявлено порушення позивачем ч.8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме експлуатація об'єкта будівництва ІІ категорії складності, не прийнятого в експлуатацію.

На підставі наведеного вище акту Інспекцією складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.07.2013 року.

Постановою відповідача від 29.07.2013 року № 140 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у розмірі 51 615 грн.

Відповідно до абзацу 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації щодо об'єктів II категорії складності у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Однак, за приписами частини 11 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України наголошує, що вказаний вище трирічний строк є граничним та поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, будівництво об'єкту виконувалось самовільно, відповідач встановити рік побудови не зміг, в акті вказав, що візуально будівля 2007-2008року.

Враховуючи вищезазначену обставину, яка не спростована доводами касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує, що до ОСОБА_4 не може бути застосований штраф за порушення вимог частини 1 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", оскільки з часу будівництва минуло більше трьох років.

Крім того, судами в рішеннях правомірно звернуто увагу, що відсутні докази на підтвердження здійснення самочинного будівництва саме позивачем.

Також відсутні докази віднесення об'єкту перевірки до ІІ категорії складності.

В обґрунтування касаційної скарги покладені доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі та не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративними судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014року у справі № 814/3786/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.