Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К., Островича С.Е., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Мишковець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Президента України Порошенка Петра Олексійовича

про визнання незаконним та скасування розпорядження у частині підстав звільнення, -

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом до Президента України Порошенка Петра Олексійовича (далі - відповідач) у якому просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження Президента України № 1225/2014-рп від 30 жовтня 2014 року (1225/2014-рп) у частині звільнення з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (1682-18) (пункт 72 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України); зобов'язати Президента України змінити формулювання причини звільнення (припинення повноважень) та вважати ОСОБА_1 звільненим за частиною 4 статті 9 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що розпорядження Президента України № 1225/2014-рп від 30 жовтня 2014 року (1225/2014-рп) у частині звільнення з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (1682-18) (пункт 72 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України), суперечить Конституції України (254к/96-ВР) , Законам України та міжнародним правовим нормам, оскільки: під час прийняття оспорюваного розпорядження Президентом України порушено принцип верховенства права та принцип індивідуальної відповідальності, вказане розпорядження обмежує та порушує права, закріплені Конституцією України (254к/96-ВР) ; внаслідок прийняття оспорюваного розпорядження позивач зазнав дискримінації через застосування до нього процедури очищення влади (люстрації); унаслідок прийняття оспорюваного розпорядження позивач зазнав втручання у приватне життя; підстави припинення повноважень (звільнення) голів місцевих адміністрацій визначені у статті 9 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Зокрема, позивач вказав, що оспорюване розпорядження суперечить положенням Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) , Конвенції Міжнародної організації праці № 111, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року (995_043) , Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року (995_042) , Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) , протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (994_537) , Загальної декларації про права людини 1948 року, висновків Венеціанської комісії щодо люстрації в Албанії (CDL-AD(2009)044), Македонії (CDL-AD(2012)028), Грузії (CDL-AD(2013)13), рішень Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (v005p710-05) та від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 (v017p710-10) .

Як вбачається з матеріалів справи, з січня 2013 року ОСОБА_1 був призначений на посаду голови Корецької районної державної адміністрації Рівненської області відповідно до розпорядження Президента України від 18 січня 2013 року № 47/2013-рп (47/2013-рп) .

16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про очищення влади" (1682-18) , пунктом 9 частини 1 статті 3 якого передбачено, що заборона, передбачена частиною 3 статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, їх перших заступників, заступників, голови районної державної адміністрації, районної в місті Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Президента України № 1225/2014-рп від 30 жовтня 2014 року (1225/2014-рп) ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади голови Корецької районної державної адміністрації Рівненської області з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (1682-18) (пункт 72 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України).

Частиною 4 статті 118 Конституції України встановлено, що голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі: 1) порушення ними Конституції України (254к/96-ВР) і законів України; 2) втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства; 3) визнання судом недієздатним; 4) виїзду на проживання в іншу країну; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду; 6) порушення вимог несумісності; 7) за власною ініціативою Президента України з підстав, передбачених цим Законом та законодавством про державну службу; 8) висловлення недовіри більшістю (дві третини) голосів від складу відповідної ради; 9) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням (частина 1). Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі: 1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації; 2) подання Кабінету Міністрів України з підстав, передбачених законодавством про державну службу; 3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради (частина 2). Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються також у разі їх смерті (частина 3). У разі обрання нового Президента України голови місцевих державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій (частина 4).

Таким чином, стаття 9 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" не містить положень щодо припинення Президентом України повноважень голів місцевих державних адміністрацій з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (1682-18) .

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй. Норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що положення пункту 9 частини 1 статті 3, частини 3 статті 1, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" (1682-18) суперечать закріпленим у статті 21, частинах 2 та 3 статті 22, частинах 1 та 2 статті 24, частині 1 статті 32, частині 1 статті 38, частині 1 статті 43, статті 58, частині 2 статті 61, статті 62, частині 1 статті 64 Конституції України правам, свободам та обов'язкам людини і громадянина, якими передбачено, що: усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) ; громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення; юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням; Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначав про порушення його прав і свобод, закріплених у наведених вище статтях Конституції України (254к/96-ВР) , у зв'язку з прийняттям оспорюваного розпорядження, з огляду на те, що: оспорюване розпорядження порушує права позивача на працю та на доступ до державної служби; оспорюване розпорядження було прийняте не в умовах воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку з чим протиправно допущено обмеження права позивача на працю та доступ до державної служби; у зв'язку із прийняттям оспорюваного розпорядження обсяг прав позивача значно зменшився, а також було застосовано суттєві обмеження за наявності певної ознаки (займання посади у конкретний період часу); у період, коли позивач перебував на посаді голови Корецької районної державної адміністрації Рівненської області, не було жодного нормативно-правового акту, який би визначав, що обіймання такої посади є правопорушенням; звільнивши позивача із займаної посади, відповідач в порушення норм Конституції України (254к/96-ВР) , застосував до позивача міру колективної відповідальності, яка покладена в основу Закону України "Про очищення влади" (1682-18) ; перш, ніж застосовувати до позивача заходи відповідальності, передбачені Законом України "Про очищення влади" (1682-18) (звільнення, заборона обіймати посади), відповідач повинен був довести його вину у вчиненні правопорушень, що сприяли узурпації влади Віктором Януковичем, підриву основ національної безпеки і оборони, протиправному порушенню прав і свобод людини; у зв'язку з внесенням інформації до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (1682-18) , репутація позивача була поставлена під сумнів, оскільки за такою інформацією ОСОБА_1 визнано особою, яка сприяла узурпації влади, підриву національної безпеки і оборони України, протиправно порушував права і свободи людини.

У взаємозв'язку з наведеним, Вищий адміністративний суд України вказує, що відповідно до частини 5 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) передбачено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України (254к/96-ВР) застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до статті 150 Конституції України може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Під час розгляду справи позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про звернення суду до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності вищезгаданих окремих положень Закону України "Про очищення влади" (1682-18) Конституції України (254к/96-ВР) . Одночасно позивач заявив клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 4 частини 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши зміст позовної заяви, заслухавши пояснення позивача та його представника, а також представника відповідача, з метою досягнення однозначної визначеності у питанні про те, чи відповідають в контексті доводів позивача окремі вищезгадані положення Закону України "Про очищення влади" (1682-18) наведеним вище положенням Конституції України (254к/96-ВР) та, відповідно, з метою з'ясування питання щодо їх конституційності, забезпечення застосування при вирішенні спору норм Закону, які відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , а також з метою забезпечення дотримання конституційних прав і свобод позивача, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності вищезгаданих окремих положень Закону України "Про очищення влади" (1682-18) Конституції України (254к/96-ВР) .

Керуючись частиною 5 статті 9, статті 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

Звернутися до Верховного Суду України із зазначеною ухвалою суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України "Про очищення влади" (1682-18) положенням Конституції України (254к/96-ВР) , а саме: пункту 9 частини 1 статті 3, частини 3 статті 1, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" (1682-18) положенням статей 8, 21, частин 2 та 3 статті 22, частин 1 та 2 статті 24, статті 32, частини 1 статті 38, частини 1 статті 43, статті 58, частини 2 статті 61, статті 62, частини 1 статті 64, частини 4 статті 118 Конституції України в їх системному взаємозв'язку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.