Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного відкритого акціонерного товариства "Вахрушевський ремонтно-механічний завод" ХК "Антрацитвуглесервіс" на постанову та ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 у справі № 812/2041/13-а за позовом Державного відкритого акціонерного товариства "Вахрушевський ремонтно-механічний завод" ХК "Антрацитвуглесервіс" до Державної податкової інспекції у м. Красний Луч Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними,-

Державне відкрите акціонерне товариство "Вахрушевський ремонтно-механічний завод" ХК "Антрацитвуглесервіс" звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Красний Луч Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо відмови в анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язання вчинити дії щодо анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, згідно свідоцтва № 16375951.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, згідно свідоцтва № 16375951, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, наступне:

- 30.10.2012 позивач поштою направив відповідачу заяву форми № 3-ПДВ про анулювання свідоцтва платника ПДВ. Підставою для анулювання реєстрації ПДВ позивач зазначив пп."д" п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України - господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута;

- на офіційному веб-сайті ДПС України "Формування Реєстру платників ПДВ" станом на 03.12.2012 була оприлюднена інформація про анулювання реєстрації ДВАТ "Вахрушевський РМЗ" як платника ПДВ з визначенням дати анулювання - 12.11.2012;

- відповідач листом № 95/7/18-343 від 23.11.2012 повідомив позивача про відмову в анулюванні реєстрації як платника ПДВ у зв'язку з відсутністю відповідної ухвали суду про ліквідацію юридичної особи - банкрута;

- розбіжності між даними веб-сайту та рішенням відповідача про відмову в анулюванні реєстрації ПДВ останнім у листі від 21.12.2012 пояснено тим, що при обробці заяви позивача відбулося некоректне внесення даних, в результаті чого наказом ДПІ у м. Красний Луч від 23.11.2012 № 551 винна посадова особа притягнута до дисциплінарної відповідальності;

- 23.11.2012 відповідач листом № 96/7/18-344 звернувся до ДПС у Луганській області з проханням сприяти внесенню змін до автоматизованої системи обліку платників ПДВ на рівні ДПС України. Додатково відповідачем повідомлено наступне: платник знаходиться за юридичною адресою, звітність надається регулярно засобами електронної пошти, станом на 20 листопада 2012 року нараховано податків 106,4 тис. грн., сплачено - 28,4 тис. грн., податковий борг склав 878,8 тис. грн., в тому числі ПДВ 787,7 тис. грн.; за даними декларацій з ПДВ за останні 12 місяців має обсяги від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України (2755-17) в сумі понад 300 тис. грн., а саме 2 016 тис. грн., тому позивач згідно з п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України повинен бути зареєстрованим платником ПДВ;

- ДПС у Луганській області листом від 18.01.2012 повідомило, що у зв'язку з відсутністю підстав для анулювання реєстрації ДВАТ "Вахрушевський РМЗ" як платника ПДВ, помилково анульована реєстрація відновлена. ДПС України листом від 11.01.2013 зазначило, що реєстрація ДВАТ "Вахрушевський РМЗ", як платника ПДВ, анулюванню не підлягає, оскільки постановою Господарського суду Луганської області від 09.08.2011 у справі № 20/12б про банкрутство ДВАТ "Вахрушевський РМЗ" припинено процедуру санації боржника відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , ДВАТ "Вахрушевський РМЗ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.10.2012 відкладено розгляд справи № 20/12б на 10.01.2013, у зв'язку з ненаданням до суду на протязі 12 місячного строку ліквідаційної процедури ліквідатором жодних відомостей щодо стану її проведення;

- на виконання вимог ДПС України відповідачем 09.04.2013 повернуто позивачу оригінал свідоцтва платника ПДВ та його копії.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що положення пп."д" п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України пов'язують можливість анулювання реєстрації платника ПДВ саме з прийняттям господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - банкрута, а оскільки матеріали справи не містять відповідної ухвали, то дії відповідача щодо відмови в анулюванні реєстрації платника ПДВ є правомірними.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, з огляду на таке.

Відповідно до п.184.1. ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Згідно ч.2 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також власнику майна та органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

За змістом підпункту 5.3.2.1 підпункту 5.3.2 пункту 5.3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1394 (za369-11) , податковий орган анулює реєстрацію особи як платника ПДВ, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу.

Відповідно до підпункту 5.3.2.3 підпункту 5.3.2 пункту 5.3 названого Положення, у разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ або якщо особа відповідає критеріям, згідно з якими реєстрація платником ПДВ є обов'язковою, податковим органом протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника податку про анулювання реєстрації надається письмове пояснення (відмова в анулюванні реєстрації) та повертається Свідоцтво разом із засвідченими копіями Свідоцтва під розписку платника ПДВ (Представника платника) або направляється поштовим відправленням з післяплатою за рахунок такого платника ПДВ.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вищенаведені положення податкового законодавства пов'язують можливість анулювання реєстрації платника ПДВ саме з прийняттям господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши факт відсутності відповідної ухвали господарського суду про ліквідацію позивача, дійшли вірного висновку щодо правомірності оскаржуваних дій відповідача про відмову в анулюванні реєстрації платника ПДВ з підстав, передбачених пп."д" п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, та, як наслідок, про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Державного відкритого акціонерного товариства "Вахрушевський ремонтно-механічний завод" ХК "Антрацитвуглесервіс" залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .