Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 35" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 у справі № 2а/0470/16/11 за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 35" до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області треті особи 1. Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради 2. Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради про визнання дій незаконними, визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація №35" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції в місті Кривому Розі, в якому (з урахуванням уточнень) просить визнати незаконними дії Центральної МДПІ у м. Кривому Розі по фактичному продовженню перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі; визнати незаконними дії Центральної МДПІ у м. Кривому Розі по відображенню в акті перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, висновків про умисне ухилення посадових осіб КП "Житлово експлуатаційна організація № 35" від своєчасної сплати податкових зобов`язань; визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної МДПІ у м. Кривому Розі від 23.06.2010 № 3/20247412/240, від 29.07.2010 № 3/20247412/240/1, від 19.10.2010 № 3/20247412/240/2, від 07.12.2010 № 3/20247412/240/3 про нарахування штрафних санкцій у сумі 14 061,28 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь КП "Житлово експлуатаційна організація № 35" вартість судового збору.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 позов задоволений частково, скасовано податкові повідомлення-рішення і від 23.06.2010 № 3/20247412/240, від 29.07.2010 № 3/20247412/240/1, від 19.10.2010 № 3/20247412/240/2, від 07.12.2010 № 3/20247412/240/3 про нарахування штрафних санкцій у сумі 14 061,28 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь КП "Житлово експлуатаційна організація № 35" вартість судового збору у сумі 1,70 гривень, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

- згідно акту № 3/20247412/40 від 11.06.2010 про проведення перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, позивачем відчужено майно на суму 14 061,28 грн., яке перебуває в податковій заставі;

- відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 3/20247412/240 від 23.06.2010, яким позивачу нараховано штраф на суму 14 061,28 грн.;

- 08.07.2010 позивач подав до відповідача скаргу на дане податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої рішенням Центральної МДПІ № 21049/10/240 від 27.07.2010 скарга залишена без задоволення та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 3/20247412/240/1 від 29.07.2010 на таку саму суму;

- 04.08.2010 позивач подав повторну скаргу до Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої рішенням ДПА в Дніпропетровській області № 25628/10/24-227 від 21.09.2010 скарга залишена без задоволення, Центральною МДПІ прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 3/20247412/240/2 від 19.10.2010 на таку саму суму;

- 04.10.2010 позивач подав скаргу до Державної податкової адміністрації України, за результатами розгляду якої рішенням ДПА України № 12525/6/24-0615 від 23.11.2010 скарга залишена без задоволення, а Центральною МДПІ 07.12.2010 прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 3/20247412/240/3 на таку саму суму;

- згідно пункту 6.1 статуту Комунальне підприємство "ЖЕО-35" володіє майном на праві господарського відання.

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивачем, в порушення вимог податкового законодавства, самостійно відчужено активи, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не вчинив порушень вимог Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) в результаті передачі Управлінню комунальної власності виконкому Криворізької міської ради активів, зазначених в акті перевірки, оскільки не відбулося зміни власника майна, яким в даному випадку залишилась територіальна громада м. Кривого Рогу. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в іншій частині, з огляду на необґрунтованість доводів позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що майно є власністю територіальної громади і передано власнику, не може бути підставою для невиконання платником податків вимог щодо обов'язкового погодження такої передачі з податковим органом, оскільки майно вибуло з господарського відання боржника і, як наслідок, зменшились його активи за наявності непогашеного податкового боргу.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

За змістом пп.8.2.2. п.8.2 ст.8 названого Закону з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Відповідно до пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 названого Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Згідно пп.17.1.8 п.17.8 ст.17 названого Закону у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

З огляду на наведені положення податкового закону, колегія суддів вважає, що платник податку, який утримує на балансі активи, що належать йому на праві повного господарського відання та які перебувають у податковій заставі, повинен попередньо узгодити з податковим органом здійснення операцій з відчуження таких активів.

Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо помилковості висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, та, як наслідок, щодо наявності законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 35" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .