Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

позивача - Гарголь В.Є.,

відповідача - Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Браво"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013

у справі № 825/901/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Браво"

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0000032202/74.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Браво" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час здійснення господарських відносин з ПП "Еверест", за результатами якої складений акт від 04.02.2013 № 113/22/30148661, в якому встановлено порушення позивачем вимог: п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення за червень 2012 року на 36352,00 грн.; ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених ТОВ "Торговий дім "Браво" з ПП "Еверест".

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032202/74 від 15.02.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36352,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний товарний характер, на підтвердження чого існують належним чином оформлені та підписані первинні документи, а правочини були безпідставно визнані, як такі, що здійснені без мети настання реальних наслідків.

Суд апеляційної інстанції не погодився з наведеним висновком суду першої інстанції, зазначивши про неможливість здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що між ТОВ "ТД "Браво", як покупцем та ПП "Еверест", як постачальником було укладено договір поставки № 62/11 від 05.01.2011.

Також, між позивачем, як покупцем та ПП "Еверест", як постачальником було укладено договір № ДГ-0031 від 02.01.2012, предметом якого є постачання у власність покупця від постачальника товару (цукру-піску) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку-фактури, відповідно до умов даного договору. Усі розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в установі банку на підставі даного договору або рахунку-фактури протягом 01 банківського дня (п.п. 1.1, 2.2. договору).

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Еверест", в матеріалах справи наявні копії податкових накладних та видаткових накладних, платіжних доручень.

Разом з тим, як вбачається з акта перевірки, відповідачем було використано акт від 03.12.2012 № 2607/22/31480476 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Еверест", в якому зазначено, що при виході на проведення перевірки посадові особи ПП "Еверест" за місцезнаходженням підприємства не знаходились, тому отримати для проведення перевірки бухгалтерські документи та регістри бухгалтерського та податкового обліку не видалось можливості. Згідно службової записки № 1754/07 від 22.11.2012 ГВПМ ДПІ у м. Чернігові ДПС аналізом діяльності ПП "ЕВЕРЕСТ" встановлено ознаки діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь третіх осіб без реального здійснення господарських операцій. Відповідно до інформаційних баз даних АС "Бест Звіт", "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" встановлено, що ПП "Еверест" мало взаємовідносини по реалізації товарів, робіт (послуг) з контрагентами по яким встановлені нікчемні правочини,

Таким чином, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом - ПП "Еверест", дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Крім того, суди мають взяти до уваги, що неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Браво" задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.