Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
власник майна може пред'явити позов про визнання його
права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою
особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його
право власності.
РIШЕННЯ
27 вересня 2006 року Справа № 3/21-28/3
Постійно діючий Третейський суд при ЛАУРН
Третейський суддя, який розглядає справу одноособово, -
Юхименко Руслана Iванівна
Суддя обраний у відповідності до Третейської угоди від 19
вересня 2006 року
Місце третейського розгляду: місто Львів, вулиця Підвальна, 3
За позовом: С.Ю.Є., С.З.М.
місце проживання: 82100, Львівська область, місто Дрогобич,
вулиця Ххх, будинок 32, квартира 3
До відповідача: С.О.В.
місце проживання: 82100, Львівська область, місто Дрогобич,
вулиця Ссс, будинок 68, квартира 51А
Про визнання права власності в рівних ідеальних частинах на
житлове приміщення - квартиру № 3 площею 73,1 кв.м., яка
знаходиться за адресою: 82100, Львівська область, місто Дрогобич,
вулиця Ххх, 32, та стягнення боргу за договором оренди квартири в
розмірі 292,40 гривень.
За участю:
Від позивачів Б.А.М. (довіреність від 27.09.2006 року),
С. Ю. Є.
Від відповідача М.Р.В. (довіреність від 27.09.2006 року)
Третейський суд на підставі третейської угоди сторін від 19
вересня 2006 року вважає себе компетентним розглянути даний спір.
Сторони не заявляли про відсутність компетенції суду.
Ухвалою третейського суду від 20 вересня 2006 року визнано,
що Постійно діючий Третейський суд при ЛАУРН є компетентний
розглянути дану справу. Матеріали позову направлено для розгляду
одноособово третейським суддею Юхименко Р.I.
Ухвалою третейського суду від 21 вересня 2006 року відкрито
провадження по даній справі та справа призначена до розгляду на 27
вересня 2006 року. Відповідача зобов'язано подати суду
документально обгрунтований відзив на позовну заяву.
Позивачем сплачено третейський збір повністю 20 вересня 2006
року.
Відводи від сторін та самовідвід судді на час прийняття
рішення відсутні.
Суть спору:
01 вересня 2006 року між сторонами укладено договір оренди
квартири за адресою: 82100, Львівська область, місто Дрогобич,
вулиця Ххх, 32 квартира 3. Відповідно до умов цього Договору
Орендодавці, якими є позивачі по справі, зобов'язалися передати, а
Орендар, яким є відповідач, - прийняти в оренду житлове приміщення
квартири за адресою: 82100, Львівська область, місто Дрогобич,
вулиця Ххх, 32 квартира 3, загальною площею 73,1 кв.м.. За умовами
договору відповідач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі
вносити орендну плату за Об'єкт оренди. Згідно пункту 3.1.
Договору орендна плата за один кв.м. загальної площі становить
4,00 гривні і повинна вноситися відповідачем щомісячно не пізніше
п'ятнадцятого числа поточного місяця. Свої зобов'язання по оплаті
згідно даного Договору відповідач не виконав, що призвело до
виникнення заборгованості, яка складає 292,40 гривень. Відповідач
стверджує, що вказаний договір оренди є недійсним, так як
укладений позивачами, які не є власниками орендованої квартири
загальною площею 73,1 кв.м., а є лише власниками квартири
загальною площею 58,5 кв.м. В 2002-2004 роках позивачами у
вказаній квартирі було проведено добудову приміщення площею 15,8
кв.м. та змінено внутрішнє планування квартири, однак, такі
перепланування та добудови не були узаконені в установленому
порядку. Оскільки між сторонами договору оренди виник спір щодо
права власності на квартиру за адресою: 82100, Львівська область,
місто Дрогобич, вулиця Ххх, 32 квартира 3, загальною площею 73,1
кв.м., а також спір щодо оплати за договором оренди спірного
житлового приміщення, а тому, сторони звернулися за вирішенням
даного спору до Третейського суду. Позивачі просять суд визнати за
ними право власності в рівних ідеальних частинах на житлове
приміщення - квартиру № 3 площею 73,1 кв.м., яка знаходиться за
адресою: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Ххх, 32,
та просять стягнути з відповідача борг за договором оренди
квартири в розмірі 292,40 гривень.
В третейському суді інтереси позивача С.З.М. представляв
Б.А.М. згідно нотаріально посвідченої 27.09.2006 року довіреності.
Позивач С.Ю.Є. приймав участь в третейському розгляді особисто.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов
підтримали повністю. Дали пояснення аналогічні викладеним у
позовній заяві. Просять позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву. У
запереченні зазначив, що підставою виконання зобов'язань щодо
сплати орендної плати за користування спірним житловим приміщенням
є договір оренди, укладений між сторонами 01.09.2006 року. Вважає,
що вказаний договір оренди не може бути підставою для виконання
зобов'язань відповідачем, оскільки він є недійсним. При вчиненні
спірного правочину позивачем не дотримано вимог статті 761
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, пунктом першим якої
передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або
особа, якій належать майнові права. На думку відповідача, позивач
не є власником згаданого вище житлового приміщення, а також йому
не належать майнові права на це приміщення, підтвердженням чого є
той факт, що при підписанні договору оренди позивач не зазначив і
не представив відповідачу ні одного документа, який би
підтверджував би право власності позивачів на спірну квартиру.
Просить в позові відмовити.
В третейському суді інтереси відповідача представляв М.Р.В.,
який діє на підставі нотаріально посвідчено 27.09.2006 року
довіреності. В судовому засіданні представник відповідача позов
заперечив, дав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на
позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та
представників сторін, Третейський суд встановив наступне.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про третейські суди"
( 1701-15 ) (1701-15)
юридичні та/або фізичні особи мають право передати на
розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних
чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених
законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за
наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам
цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського
суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж
сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
01 вересня 2006 року між сторонами укладено договір оренди
квартири за адресою: 82100, Львівська область, місто Дрогобич,
вулиця Ххх, 32 квартира 3. Відповідно до умов цього Договору
Орендодавці, якими є позивачі по справі, зобов'язалися передати, а
Орендар, яким є відповідач, - прийняти в оренду житлове приміщення
квартири за адресою: 82100, Львівська область, місто Дрогобич,
вулиця Ххх, 32 квартира 3, загальною площею 73,1 кв.м.. Вартість
об'єкта оренди з урахуванням індексації складає 18262,00 гривень.
Договір вступив в силу з моменту підписання сторонами та строк
його дії - до 31 січня 2007 року. Відповідно до пункту 4.3.3.
договору відповідач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі
вносити орендну плату за Об'єкт оренди. Згідно пункту 3.1.
Договору орендна плата за один кв.м. загальної площі становить
4,00 гривні і повинна вноситися відповідачем щомісячно не пізніше
п'ятнадцятого числа поточного місяця. Тобто, орендна плата за
вересень 2006 року повинна була бути внесена відповідачем не
пізніше 15 вересня 2006 року. Свої зобов'язання по оплаті згідно
даного Договору відповідач не виконав, що призвело до виникнення
заборгованості, яка складає на час звернення до суду 292,40
гривень. Відповідач стверджує, що вказаний договір оренди є
недійсним, так як укладений позивачами, які не є власниками
орендованої квартири загальною площею 73,1 кв.м., а є лише
власниками квартири загальною площею 58,5 кв.м. 15.09.2006 року
позивачі звернулися до відповідача з вимогою сплатити
заборгованість по договору оренди, однак, як вбачається з
відповіді на вимогу, датованої 18.09.2006 роком, відповідач вважав
вимоги позивачів безпідставними.
Згідно свідоцтва про право власності на спірну квартиру,
виданого 31 серпня 2001 року виконавчим комітетом Дрогобицької
міської ради, квартира загальною площею 58,5 кв.м. за адресою:
місто Дрогобич, вулиця Ххх, 32 квартира 3 належить на праві
власності С.З.М. та С.Ю.Є. Як вбачається з довідки, виданої
18.09.2006 року Дрогобицьким Державним комунальним міжміським бюро
технічної інвентаризації та експертної оцінки, спірна квартира
зареєстрована на праві власності за позивачами, та в квартирі
проведено самовільну прибудову кухні та змінено внутрішнє
планування. При порівнянні технічного паспорта на квартиру 2001
року та копії інвентаризаційної справи, оформленої в 2004 році, у
спірній квартирі проведено добудову кухні площею 15,8 кв.м.,
позначеної на плані цифрою 5, з якої пробито вхід в коридор площею
4,2 кв.м., позначений на плані цифрою 4. Також змінилися площі
інших приміщень квартири: житлова кімната, позначена на плані
цифрою 6, площею 14,8 кв.м.; коридор, позначений на плані цифрою
1, площею 6,9 кв.м.; ванна, позначена на плані цифрою 3, площею
4,8 кв.м.; житлова кімната, позначена на плані цифрою 2, площею
26,6 кв.м. Таким чином, судом встановлено, що позивачі в 2002-2004
роках провели у вказаній квартирі добудову приміщення площею 15,8
кв.м. та змінили внутрішнє планування квартири, однак, такі
перепланування та добудови не були узаконені в установленому
порядку. В результаті проведених добудов площа квартири
збільшилася та становить на сьогоднішній день 73,1 кв.м.
Таким чином, між сторонами договору оренди виник спір щодо
права власності на квартиру за адресою: 82100, Львівська область,
місто Дрогобич, вулиця Ххх, 32 квартира 3, загальною площею 73,1
кв.м., а також спір щодо оплати за договором оренди спірного
житлового приміщення.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
власник майна може пред'явити позов про визнання його
права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою
особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його
право власності.
Відповідно до статті 369 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
співвласники майна, що є у спільній сумісній власності,
володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено
домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній
сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Згідно статті 383 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у
квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за
умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших
квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать
санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно
вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або
будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї
мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту,
або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. За умовами
даної норми право власності на самочинно збудоване нерухоме майно
може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила
самочинне будівництво, якщо земельна ділянка була відведена для
цієї мети, проведене самочинне будівництво не порушує права інших
осіб, а також якщо таке будівництво відповідає будівельним нормам
і правилам.
Як вбачається із виготовленого Державним підприємством
Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут
"НДI ПРОЕКТ РЕКОНСТРУКЦIЯ" технічного висновку про стан
конструктивних елементів та інженерного обладнання квартири № 3
житлового будинку № 32 на вулиці Ххх в місті Дрогобичі Львівської
області, прибудова виконана з дотриманням будівельних норм і
правил, квартира в цілому придатна для нормальної експлуатації,
планування квартири відповідає будівельним нормам та санітарним
вимогам.
Оскільки проведене позивачами перепланування квартири
відповідає будівельним нормам і правилам та санітарним вимогам, не
порушує права власників інших квартир у багатоквартирному
житловому будинку, а тому є усі підстави для визнання за
позивачами права власності на самочинно проведені перепланування.
Оскільки відповідач не визнає право власності позивачів на
спірну квартиру, а тому, суд вважає за необхідне, враховуючи усі
обставини справи, визнати за позивачами право власності на
квартиру загальною площею 73,1 кв.м за адресою: 82100, Львівська
область, місто Дрогобич, вулиця Ххх, 32 квартира 3.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства.
Відповідно до пункту 4.3.3. договору оренди спірної квартири
відповідач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі вносити
орендну плату за Об'єкт оренди. Згідно пункту 3.1. зазначеного
договору орендна плата за один кв.м. загальної площі становить
4,00 гривні і повинна вноситися відповідачем щомісячно не пізніше
п'ятнадцятого числа поточного місяця. Тобто, орендна плата за
вересень 2006 року повинна була бути внесена відповідачем не
пізніше 15 вересня 2006 року. Свої зобов'язання по оплаті згідно
даного Договору відповідач не виконав, що призвело до виникнення
заборгованості, яка складає на час звернення до суду 292,40
гривень. Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення
боргу по орендній платі за вересень місяць 2006 року за договором
оренди спірної квартири підлягають до задоволення в повному
обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову на відповідача покладаються
витрати, пов'язані із розглядом справи в третейському суді.
Керуючись статтями 5, 12, 33, 38, 45, 46 Закону України "Про
третейські суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
, статтями 369, 376, 383, 392, 526
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, -
Третейський суд вирішив:
Позов С. Ю. Є., С. З. М. задовольнити повністю.
Визнати за С.Ю.Є., С.З.М. право власності в рівних ідеальних
частинах на квартиру загальною площею 73,1 кв.м., яка знаходиться
за адресою: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Ххх,
32 квартира 3.
Стягнути з С.О.В. на користь С.Ю.Є., С.З.М. за оренду
квартири за адресою: 82100, Львівська область, місто Дрогобич,
вулиця Ххх, 32 квартира 3, борг в розмірі 292,40 грн. (двісті
дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Стягнути із С.О.В. на користь С.Ю.Є., С.З.М. 382 (триста
вісімдесят дві) гривень 12 копійок сплаченого третейського збору
за розгляд справи третейським судом.
Рішення Третейського суду є остаточним і оскарженню не
підлягає, крім випадків передбачених Законом України "Про
третейські суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
. Заява про скасування рішення
третейського суду може бути подана стороною до компетентного суду
відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності
справ, протягом трьох місяців із дня прийняття рішення третейським
судом.
Третейський суддя Юхименко Р.I.
Голова Асоціації,
Голова Третейського суду Дутка I.I.