Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" та Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014

у справі № 810/4023/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода"

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Приватне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "Лагода" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 07.04.2014 № 0001552201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення № 0001552201 в частині нарахування пені у розмірі 2 028,80 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог на суму 144, 57 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ПАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" залишено без задоволення; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просить скасувати судові рішення обох інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та винести судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі повідомлення ПАТ "УніКредитБанк" про порушення позивачем термінів розрахунків по зовнішньоекономічному контракту, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.04.2013 по 31.10.2014, за результатами якої складено акт від 14.03.2014 № 213/22-011/32967502.

Перевіркою встановлено факт порушення ПАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що полягає у порушенні визначених законом строків розрахунків в іноземній валюті по експортному контракту від 1 квітня 2013 року № 4/РФ, укладеному з нерезидентом ООО "Компания Си Эн Ай Бейкерс" (Росія).

З огляду на встановлені порушення, податковим органом 07.04.2014 прийнято податкове-повідомлення рішення № 0001552201 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 16 823,54 грн.

Матеріалами справи вставлено, що 01.04.2013 між ПАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" (постачальник) і ООО "Торговый дом Си Эн Ай Бейкерс" (замовник) укладено контракт № 4/РФ, згідно якого постачальник зобов'язується поставити на умовах даного контракту кондитерські вироби в асортименті відповідно до Специфікацій на кожну партію товару, а замовник прийняти та оплатити товар.

31.05.2013 позивачем до митного оформлення поданий товар (кондитерські вироби) на загальну суму 605 228,41 російських рублів у митному режимі експорт, а 03.06.2013 ПАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" експортувало товар на суму 605 228,41 російських рублів, що підтверджується відміткою митного органу на вантажно-митній декларації про фактичне вивезення задекларованих товарів за межі митної території України у повному обсязі.

Банківські виписки з рахунку позивача свідчать про те, що повний розрахунок нерезидента відбувався у наступному порядку:

- 27.09.2013 сплачено 100 000 російських рублів (платіжне доручення № 442272);

- 02.10.2013 сплачено 305 228,48 російських рублів (платіжне доручення № 40479);

- 18.10.2013 сплачено 199 999,93 російських рублів (платіжні доручення № 280437 та № 63351).

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що граничним терміном надходження валютної виручки від нерезидента є 29 серпня 2013 року, а моментом експорту слід вважати дату подачі митним органам вантажно-митної декларації, а тому поставка товару позивачем за вищевказаним контрактом, на думку податкового органу, була здійснена із затримкою строків, встановлених постановою НБ України, що потягнуло за собою нарахування пені у розмірі 16 823,54 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що датою перетину експортованим товаром митного кордону саме 31.05.2013 є помилковим, оскільки відповідач необґрунтовано ототожнює фактичний перетин митного кордону із заявленням відповідних товарів до митного оформлення; згідно відмітки Київської митниці Міндоходів, товар задекларований ПАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" у вантажно-митній декларації від 31.05.2013 у повному обсязі перетнув митний кордон України 03.06.2013; граничним строком для надходження валютної виручки від нерезидента є 1 вересня 2013 року, а першим днем, з якого починається нараховуватись пеня є 2 вересня 2013 року; податковим органом внаслідок невірного тлумачення норм Закону щодо моменту експорту помилково визначено граничну дату зарахування валютної виручки від нерезидента, сума пені у розмірі 2 028,80 грн. нарахована позивачу протиправно; решта суми заборгованості нарахована позивачу податковим органом обґрунтовано, оскільки позивачем не спростовано факту порушення граничних строків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині нарахування пені на суму 144,57 грн., суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що при проведенні перерахунку суми пені, судом першої інстанції допущено помилки при арифметичному обчисленні правомірності нарахування пені, у зв'язку з недотриманням норм права, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, постановою правління Національного Банку України від 14.05.2013 № 163 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" (z0718-13) , яка набрала чинності 20.05.2013 року встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як вірно встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, дата виникнення заборгованості по вищевказаному контракту - 02.09.2013.

Відповідно до п. 9 Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 № 496 (z1094-03) (в редакції, що діяла станом на 02.09.2013) офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Положення, починає діяти наступного дня після дня затвердження.

Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, установлений на останній робочий день тижня або на передсвятковий день, діє протягом наступних вихідних чи святкових днів. Згідно повідомлення НБ України від 30.08.2013 (31.08.2013 та 01.09.2013 - вихідні дні) встановлено офіційний курс гривні: 2,4091 грн. до 10 російських рублів.

Перевіривши наведений апеляційним судом розрахунок суми нарахованої пені, суд касаційної інстанції погоджується з встановленою різницею між правомірно нарахованою пенею та пенею, визначеною відповідачем, в розмірі 1 884,23 грн. (16 823,54 - 14 939,31).

Таким чином, за підтвердження в судовому порядку факту порушення позивачем термінів розрахунків у сфері ЗЕД, податковим органом правомірно застосовано до платника податків санкції у вигляді нарахування пені у розмірі 14 939,31 грн.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційні скарги сторін - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" та Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .