РIШЕННЯ
03 серпня 2007 року Справа № 3/64-6/11
Постійно діючий Третейський суд при ЛАУРН в складі:
Головуючого судді Дручека Володимира Степановича
Головуючий суддя обраний у відповідності до Третейської угоди
від 23.07.2007р.
Місце третейського розгляду м.Львів, вул.Ген. Чупринки,85
За позовом: В.Л.I.,- , м.Львів, вул.Л.,23, кв.3
до відповідача: А.I.В., -, м.Львів, вул.Л.,23, кв.3
про визнання права спільної сумісної власності на гараж №7,
що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Л.11/15
За участю:
Від позивача: В.Л.I.
Від відповідача : А.I.В.
Третейський суд, на підстав третейської угоди сторін від
23.07.2007р., вважає себе компетентним розглянути спір.Сторони не
заявили про відсутність компетенції суду.
Ухвалою від 25.07.2007р. було визнано, що Постійно діючий
третейський суд при Львівській Асоціації учасників ринку
нерухомості є компетентний розглянути дану справу, відкрито
провадження у справі та справу призначено до розгляду на
03.08.2007р.
Третейський збір сплачено повністю 31.07.2007р.
Відводи від сторін та самовідводи судді на час прийняття
рішення не заявлялись.
Суть справи: Позивач звернувся до Постійно діючого
третейського суду при Львівській Асоціації учасників ринку
нерухомості з позовом до Відповідача про визнання права спільної
сумісної власності на гараж №7, що знаходиться за адресою:
м.Львів, вул. Л.11/15.
Свої позовні вимоги, Позивач обгрунтовує наступним:
З 15.09.1985р. позивачка перебуває в шлюбі з відповідачем.
05.12.1997р. відповідачем був куплений гараж №7, що
знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Л.11/15. Договір
купівлі-продаж гаражного боксу був посвідчений нотаріальною.
Позивачка вважає, що купівля гаражу здійснювалося за спільні
кошти подружжя і відповідно позивачка вважає, що даний гараж є
спільною власністю подружжя, так як кожна річ, набута за час
шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права
спільної сумісної власності подружжя.
Відповідач відмовляється визнавати гараж спільною сумісною
власністю, так як вважає, що гараж є його особистою власністю.
Позивачка в обгрунтуванні позову посилається на ст.ст. 60,
61, 63 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
та просить визнати
право спільної власності на гараж №7, що знаходиться за адресою:
м.Львів, вул. Л.11/15 за Р. Л. I. та Р. I. В..
Відповідач подав відзив, у якому вказав, що він користується
автомобілем, який він утримує в гаражі №7.
Гараж був куплений за кошти Відповідача, всі витрати на
ремонт гаражу, його обслуговування проводить за власні кошти і
відповідно вважає, що гараж належить йому на праві власності та
просить третейський суд відмовити в позові.
У судовому засіданні сторонам роз'яснено права і обов'язки
передбаченні ст. 39 Закону України "Про третейські суди"
( 1701-15 ) (1701-15)
. Сторони не виявили згоди про ведення протоколу
засідання третейського суду та не виявили бажання в укладенні
мирової угоди.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін,
третейський суд встановив наступне:
Як вбачається з матеріалів справи Р. Л. I. та Р. I. В.
перебуваю в шлюбі з 15.09.1985р.
05.12.1997р. С.В.В. продав, а Р. I.В. купив гаражний бокс за
№7 по вул. Л.,11\ 5 в м.Львові. Гаражний бокс, що був предметом
договору купівлі-продажу, був цегляний, загальною площею 22,7
кв.м. Як зазначено у п. 7 цього договору право власності на
гаражний бокс за №7 виник у відповідача з моменту підписання
договору купівлі-продажу. Даний договір був нотаріально
посвідченний приватним нотаріусом Г.I.А. 05.12.1997р. та
зареєстрований в реєстрі за №0000. Витрати по нотаріальному
оформленню договору оплачував відповідач.
Як вбачається з Технічного паспорту на гараж №7 по вул.
Л.,11/15, гаражний бокс за №7 має перший поверх загальною площею
22,7 кв.м. та підвал загальною площею 18 кв.м.
Таким чином, в силу припису ст. 181 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до
нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні
ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці,
переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх
призначення. Відповідно гаражний бокс відноситься до нерухомого
майна.
Вислухавши доводи Сторін та дослідивши матеріали справи,
третейський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають
задоволенню з наступних підстав.
Твердження Відповідач, що всі витрати на купівлю гаражу та
його обслуговування підтверджується матеріалами справи.
Даний спір виник щодо встановлення права спільної сумісної
власності.
Відповідач перебуває з позивачкою у шлюбі з 15.09.1985р.
згідно з відмітками у паспортах сторін і сторони про це не
заперечують.
В силу припису ст. 1 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
цей Кодекс визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові
права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих
немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей,
усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Як вказується в ст.ст. 60, 61 Сімейного кодексу України
( 2947-14 ) (2947-14)
майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині
та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від
того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення
домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)
самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута
за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом
права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктами права
спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за
винятком тих, які виключені з цивільного обороту.
З пояснення Позивача, Відповідача та на підставі поданих
доказів, гаражний бокс був куплений в внаслідок спільних трудових
та грошових затрат подружжя.
В силу припису ст.65 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє
за згодою другого з подружжя. Позивачкаа не заперечує щодо
укладеного договору купівлі-продажу відповідачем.
Виходячи зі ст.ст. 355, 368 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
майно,
набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною
власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно,
що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм
на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність
двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві
власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної
сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а
також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено
законом.
У разі спору між подружжям щодо спільної власності на майно,
то це майно може бути визнане за рішенням суду об'єктом права
спільної сумісної власності подружжя.
До вступу в закону силу ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(до
01.01.2004р.) закон не зобов'язував власників нерухомого майна
проводити державну реєстрацію.
Таким чином, в силу приписів вищевказаних законів України,
позивачка та відповідач, як подружжя є співвласниками майна
набутого за час шлюбу.
Керуючись статтями 3, 33, 45, 46 Закону України "Про
третейські суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
, статтями 3, 34, 46, 47 Регламенту
Постійно діючого третейського суду при Львівській Асоціації
учасників ринку нерухомості, ст.ст. 181, 355, 368, 369 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.1, 60, 61, 65 Сімейного кодексу
України ( 2947-14 ) (2947-14)
, -
Постійно діючий Третейський суд при ЛАУРН вирішив:
1. Позов задоволити.
2. Визнати право спільної сумісної власності на гаражний бокс
№7 за адресою: м.Львів, вул.Л. Толстого,11/15, загальною площею
40,7 кв.м., який складається з з наступних приміщень: з першого
поверху площею 22,7 кв.м. та підвалу площею 18,00 кв.м. - за
співвласниками В.Л.I. та А.I.В..
3. Рішення Третейського суду є підставою для державної
реєстрації права спільної сумісної власності за В.Л.I. та А.I.В.
нерухоме майно - гаражний бокс №7 за адресою: м.Львів, вул.Л.
Толстого,11/15, загальною площею 40,7 кв.м., який складається з з
наступних приміщень: з першого поверху площею 22,7 кв.м. та
підвалу площею 18,00 кв.м. та внесення змін в технічний паспорт в
Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради "Бюро
технічної інвентаризації та експертної оцінки".
4. Витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом,
проводиться у відповідності до Третейської угоди від 23.07.2007 р.
5. Рішення Третейського суду вступає в силу з моменту
оголошення, є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків
передбачених ст.51 Закону України "Про третейські суди"
( 1701-15 ) (1701-15)
.
Головуючий суддя Дручек В.С.
Голова ЛАУРН,
Голова постійно діючого
третейського суду при ЛАУРН I.I.Дутка