РIШЕННЯ
15 жовтня 2007 року Справа № 3/77-28/21
Постійно діючий Третейський суд при ЛАУРН
Третейський суддя, який розглядає справу одноособово, -
правознавець Юхименко Руслана Iванівна
Суддя обраний у відповідності до Третейської угоди від 15
вересня 2007 року
Місце третейського розгляду: місто Львів, вулиця Генерала
Чупринки, 85 кімната 219
За позовом: М. Є. Ю.
місцепроживання: місто Львів, вулиця Адреса 1
До відповідача: Г. В. М.
місцепроживання: місто Львів, вулиця Адреса 1
Про визнання права спільної власності на квартиру № 000 в
будинку № 00 по вулиці Адреса 1 у місті Львові в 1/2 частині
квартири за кожним із співвласників.
За участю:
Від позивача М. Є. Ю.
Від відповідача Г. В. М.
Третейський суд на підставі третейської угоди сторін від 15
вересня 2007 року вважає себе компетентним розглянути даний спір.
Сторони не заявляли про відсутність компетенції суду.
Ухвалою третейського суду від 04 жовтня 2007 року визнано, що
Постійно діючий Третейський суд при ЛАУРН є компетентний
розглянути дану справу. Матеріали позову передані для розгляду
одноособово третейському судді Юхименко Р.I.
Ухвалою третейського суду від 04 жовтня 2007 року відкрито
провадження по даній справі та справа призначена до розгляду на 15
жовтня 2007 року о 09.00 годині. Позивача зобов'язано сплатити
третейський збір за розгляд справи третейським судом повністю.
Відповідача зобов'язано подати документально обгрунтований відзив
на позовну заяву.
Позивачем сплачено третейський збір повністю 12 жовтня 2007
року.
Відводи від сторін та самовідвід судді на час прийняття
рішення відсутні.
Суть спору:
16.02.1998 р. з метою придбання квартири № 000 в буд. № 00 по
вул. Г. Адреса 1 у м. Львові позивачка доручила брокеру Ф. М.Є.,
ТзОВ "Фірма "Г", брокерської контори № 000 від свого імені та від
імені моєї малолітньої дитини - М. В.В., 06.05.1997 р. народження
укласти відповідний біржовий контракт. На виконання цього
доручення 17.02.1998 р. Ф.М.Є., ТзОВ "Фірма "Г", брокерської
контори № 000, представляючи інтереси позивачки та її малолітньої
дитини, уклав біржовий контракт № 00000 - договір дарування
квартири. Згідно умов даного договору попередній власник квартири
№ 000 буд. № 00 по вул. Г. Адреса 1 - С.К., в особі брокера
В.Я.П., брокерської контори № 0000 відділу приватизації житла
Франківського р-ну м. Львова та Ф.М.Є., ТзОВ "Фірма "Г",
брокерської контори № 000, від імені позивачки, а також в
інтересах малолітньої дитини - М. В.В. уклали договір дарування
квартири № 000 в буд. № 00 по вул. Г. Адреса 1 у м. Львов. Даний
договір було зареєстровано в АТ "М. товарно - фондова біржа" на
підставі ст. 15. ЗУ "Про товарну біржу" ( 1956-12 ) (1956-12)
. За умовами
даного договору позивачка та її дитина прийняли в дар вищевказану
квартиру в рівних частках по 1/2 частині. Вартість подарованого
майна було оцінено в сумі 22 тис. 600 гривень. На підставі даного
договору "Львівське обласне державне комунальне бюро технічної
інвентаризації та експертної оцінки" видало два реєстраційних
посвідчення, які були записані в реєстрову книгу № 7 за реєстровим
№ 7187 щодо реєстрації права власності на 1/2 частини квартири №
000 в буд. № 00 по вул. Г. Адреса 1 у м. Львов за позивачкою та її
дитиною. В даний час чоловік позивачки - Г. В.М. - батько М. В.В.,
з яким позивачка перебуває у шлюбі з 18.11.1995р., заперечує право
власності на цю квартиру позивачки та їх дитини, посилаючись на
те, що він як один з подружжя має право на частину від 1/2 частини
квартири, що належить позивачці, а як законний представник
інтересів їх дитини він не давав згоди на придбання 1/2 частини
квартири на дитину. Позивачка вважає, що право власності на
квартиру № 000 в буд. № 00 по вул. Г. Адреса 1 у м. Львові набуте
нею та її малолітньою дитиною правомірно, з дотриманням вимог
діючого законодавства України. Просить визнати за нею та її
малолітньою дитиною право спільної власності на квартиру № 000 в
будинку № 00 по вулиці Адреса 1 у місті Львові в 1/2 частині
квартири за кожним із співвласників
В засіданні третейського суду позивачка позов підтримала
повністю. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Просить позов задоволити.
В засіданні третейського суду відповідач позов не визнав та
пояснив, що дійсно, між ним та позивачкою виник спір щодо права
власності на вказану квартиру. Вважає, що спірна квартира є
спільною сумісною власністю подружжя, тобто його та позивачки,
оскільки була придбана за час перебування в шлюбі. Що стосується
права власності на 1/2 частину квартири, яка належить їх
малолітній дитині, то стверджує, що він повинен був давати згоду
позивачці на придбання частини квартири у власність малолітньої
дитини. Натомість, відповідач такої згоди позивачці не давав, та
не погоджувався на те, щоб придбати частину квартири у власність
дитини. Просить в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та
представників сторін, Третейський суд встановив наступне.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про третейські суди"
( 1701-15 ) (1701-15)
юридичні та/або фізичні особи мають право передати на
розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних
чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених
законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за
наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам
цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського
суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж
сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Як вбачається зі свідоцтва про одруження, позивачка та
відповідач 18 листопада 1995 року зареєстрували шлюб в міському
відділі реєстрації актів громадянського стану Львівського
обласного управління юстиції. Як вбачається зі свідоцтва про
народження, 06 травня 1997 року у позивачки та відповідача
народилася донька - М.В.В. 00 лютого 1998 року позивачка та її
неповнолітня донька В. отримали в дар згідно Біржового контракту №
00000 Договору дарування квартири - в рівних частках кожна
квартиру № 000 по вулиці Адреса 1, будинок 00 у місті Львові.
Договір підписаний дарителем та обдарованою М.Є.Ю., яка діяла від
свого імені та від імені неповнолітньої доньки В. В подальшому на
підставі вказаної біржової угоди Львівське обласне бюро технічної
інвентаризації та експертної оцінки видало реєстраційні
посвідчення на право особистої власності: в 1/2 частині квартири -
на М. Є.Ю., та в 1/2 частині квартири - на М. В.В.
Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України
( 2006-07 ) (2006-07)
, чинного на час придбання спірної квартири, майно,
нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і
розпорядження цим майном. Відповідно до статті 24 Кодексу про шлюб
та сім'ю ( 2006-07 ) (2006-07)
майно, яке належало кожному з подружжя до
одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку
успадкування, є власністю кожного з них. Кожний з подружжя
самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому
роздільним майном.
Оскільки позивачка отримала 1/2 частину спірної квартири в
дар, а тому, в силу статті 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України
( 2006-07 ) (2006-07)
, чинного на час придбання спірної квартири, вказане
майно є власністю позивачки, а не спільною сумісною власністю
подружжя. Та позивачка вправі самостійно володіти, користуватися
та розпоряджатися таким майном
Відповідно до статті 77 Кодексу про шлюб та сім'ю України
( 2006-07 ) (2006-07)
за життя батьків діти не мають права на їх майно, так
само як і батьки не мають права на майно дітей. Згідно статті 78
вказаного кодексу якщо у неповнолітніх є належне їм майно, батьки
управляють ним як опікуни і піклувальники без спеціального на те
призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку і
піклування. Згідно статті 79 Кодексу про шлюб та сім'ю України
( 2006-07 ) (2006-07)
у разі виникнення спільної власності батьків і дітей
правовідносини щодо цієї власності регулюються на загальних
підставах Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до статті 14 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, чинного на час укладення спірної угоди, за
неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років, угоди укладають
від їх імені батьки (усиновителі) або опікун.
Оскільки ні нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України
( 2006-07 ) (2006-07)
, ні нормами Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
чинних на час придбання спірної квартири, не було передбачено
необхідності дачі згоди обома батьками на придбання дитиною майна
у власність, та при укладенні договору дарування квартири в
інтересах дитини діяла як законний представник її мати, а тому, в
силу статті 14 Цивільного кодексу України ( 2006-07 ) (2006-07)
, вказана
угода була укладена від імені неповнолітньої дитини її матір'ю
правомірно.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, діючого на даний час, власник майна може пред'явити
позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється
або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним
документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки відповідач не визнає право власності позивачки та їх
неповнолітньої доньки на спірну квартиру, а тому, третейський суд
вважає, що таке право власності слід визнати в третейському суді.
У зв'язку із задоволенням позову витрати, пов'язані із
розглядом справи в третейському суді, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 5, 12, 25, 26, 33, 38, 45, 46 Закону
України "Про третейські суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
, статтями 16, 392
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
2003 року, статтями 22, 24,
77, 78, 79 Кодексу про шлюб та сім'ю України ( 2006-07 ) (2006-07)
, статтею
14 Цивільного кодексу України 1963 року ( 1540-06 ) (1540-06)
, -
Третейський суд вирішив:
Позов М. Є. Ю. задовольнити.
Визнати за М. Є. Ю. право власності на 1/2 частину квартири №
000 в будинку № 00 по вулиці Г. Адреса 1 у місті Львові.
Визнати за М. В. В. право власності на 1/2 частину квартири №
000 в будинку № 00 по вулиці Г. Адреса 1 у місті Львові.
Стягнути з Г. В. М. в користь М. Є. Ю. 1900 (одна тисяча
дев'ятсот) гривень 00 копійок сплаченого третейського збору за
розгляд справи третейським судом.
Рішення Третейського суду є остаточним і оскарженню не
підлягає, крім випадків передбачених Законом України "Про
третейські суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
. Заява про скасування рішення
третейського суду може бути подана стороною до компетентного суду
відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності
справ, протягом трьох місяців із дня прийняття рішення третейським
судом.
Третейський суддя Юхименко Р.I.
Голова Асоціації,
Голова Третейського суду Дутка I.I.