Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Логвиненко А.О.

Донець О.Є.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,

ОСОБА_4 звернулась із позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно від 03 вересня 2013 року про відмову в державній реєстрації права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення держреєстратора прийнято всупереч п. 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженою постановою КМУ від 22 червня 2011 № 703 (703-2011-п) (далі - Порядок № 703) та п. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а право на її нерухоме майно (присадибну ділянку) виникло ще 31 березня 2000 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що рішення держреєстратора прийнято на підставі та у порядку передбаченому законом, тоді як позивачем всупереч закону не надано в повному обсязі документів передбачених Порядком № 703 (703-2011-п) .

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору купівлі-продажу АВК № 036917 від 31.03.2000 року, позивачу належить земельна ділянка площею 0,2845 га за адресою: АДРЕСА_1 призначена для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства, про що видано Державний акт на право приватної власності на землю Серії ВН № 1563 від 08 серпня 2000 року.

24 травня 2013 року ОСОБА_4 звернулась до держреєстратора з заявою про реєстрацію права власності на зазначену вище присадибну земельну ділянку.

16 серпня 2013 року Держреєстратором прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень через відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком № 703 (703-2011-п) .

03 вересня 2013 року Держреєстратором прийнято рішення № 5539647 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав позивачем не усунено обставин, що стали підставою для прийняття такого рішення, у тому числі заповнення заяви з порушенням форми, встановленої наказом Міністерства юстиції України № 595/5 від 17 квітня 2012 року "Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (z0590-12) , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2012 року за № 590/20903 (далі - Наказ № 595/5), а також неподання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 703 (703-2011-п) для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Наказом № 595/5 (z0590-12) , затверджені форми заяв, в тому числі і про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 703 (703-2011-п) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Державна реєстрація прав на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проводиться з метою офіційного визнання і підтвердження виникнення, переходу або припинення речових прав та їх обтяжень на таку земельну ділянку.

Відповідно до пунктів 8, 10, 16, 18, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, орган державної реєстрації прав, нотаріус приймає заяви про державну реєстрацію в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу їх реєстрації.

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Згідно пункту 33 Порядку № 703 (703-2011-п) для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27, 28, 30 і 31 цього Порядку, подає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про кадастровий номер земельної ділянки).

Абзацом 8 пункту 13 Порядку № 703 (703-2011-п) передбачено, що якщо заявник не усунув протягом п'яти робочих днів після отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію обставин, що були підставою для його прийняття, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 54 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в порушення пункту 27 Порядку, позивачем не було надано відомості про кадастровий номер земельної ділянки, а договір купівлі-продажу АВК № 036917 від 31 березня 2000 року земельної ділянки та державний акт на право приватної власності на землю Серії ВН № 1563 від 08 серпня 2000 року цю інформацію не містить.

Враховуючи зазначене, судами зроблено вірний висновок, що Держреєстратором рішення про відмову в реєстрації прийнято у відповідності та на підставі закону, оскільки позивачем не було надано необхідних для реєстрації документів у строк, зазначений у рішенні про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій допущені порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.