Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г., Маслія В.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Кримського республіканського підприємства "Бюро технічної інвентаризації" про визнання дій протиправними, -

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Кримського республіканського підприємства "Бюро технічної інвентаризації", в якому просив: визнати неправомірними дії відповідача у вигляді визначення функціонального призначення побудованого позивачем житлового будинку по АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача усунути допущені порушення, а саме: а) у тексті довідки для пред'явлення в Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим слова "самовільно побудований малий готель" виправити на "побудований житловий будинок", надалі по тексту змінити запис "Надано проект на житловий будинок. Повне відхилення від проекту" на "Надано проект на житловий будинок. Проект погоджений"; б) у технічному паспорті та в справі для пред'явлення в Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим у надписі на титульному листі слова "Домоволодіння готельного типу" виправити на слова "Садибний (індивідуальний) житловий будинок"; в) на сторінки 1 у звідному оціночному акті по домоволодінню АДРЕСА_1 запис під № 1 "малий готель" в підрозділі: "найменування побудов та споруд" виправити на запис "житловий будинок"; г) на сторінки 3 в експлікація схематичного плану земельної ділянки в підрозділі "назва будинку, господарських будівель та споруд" під літерою "А" "малий готель" виправити на запис "житловий будинок"; д) зі сторінки 4 витягнути штамп "побудовано самовільно"; є) на сторінки 13 в оціночному акті № 1 у записі "назва будови по переважанню площі малий готель" слова "малий готель" виправити на слово "житловий будинок" та далі в сторінці № 2 розрахунку оцінки основної будови та прибудов к ньому виправити слова у підрозділі № 2 "малий готель" на слова "житловий будинок".

Позовні вимоги мотивовано тим, що неправомірними діями робітників Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії" були порушені вимоги пункту 4.1 постанови Верховної ради Автономної Республіки Крим від 19.03.2003 року № 487-3/034 "Про затвердження Положення про малі готелі, мотелі, пансіонати", робітниками відповідача порушені вимоги Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127 (z0582-01) , яка не уповноважує правом визначення функціонального призначення житлового будинку, а тільки регламентує терміни і визначає порядок проведення робіт при проведенні технічної інвентаризації, а також не передбачає встановлення виводів для довідки надання в Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 липня 2012 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторії" щодо самостійної зміни функціонального призначення будинку розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, Чорноморський район, АДРЕСА_2 з житлового будинку на малий готель; зобов'язано Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторії" внести відповідні зміни до реєстраційної справи; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.04.2008 року позивачем було оформлено у Чорноморському відділені Євпаторійського БТІ технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_2

Відповідно плану забудови позивач на ділянці побудував літню кухню та у 2011 році вирішив провести технічну інвентаризацію з ціллю отримання права власності на домоволодіння.

При проведенні технічної інвентаризації інженером-бригадиром Сейтбєкіровою З.Д. самовільно було змінено статус домобудівництва з встановленого у 2008 році "садибний (індивідуальний) житловий будинок" на "домоволодіння готельного типу", факт чого підтверджується копією справи "Домоволодіння готельного типу по АДРЕСА_2 у с. Оленівка Чорноморського району" для надання до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим та довідкою від 27.09.2011 року за вих. № 10ч/1415 для надання до Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, в якій зазначено, що позивачем самовільно побудований малий готель з мансардою літ. "А", що є повним відхилення від наданого проекту на житловий будинок.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) відповідач при здійсненні технічної інвентаризації повинен був керуватися Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, відповідно до якої у відповідача відсутні повноваження самостійно змінювати або визначати функціональне призначення будинку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач в межах спірних відносин діяв правомірно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

З 16.03.2010 року Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) викладений у новій редакції, та відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації" від 09.12.2011 року № 4152-VI (4152-17) , визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені засади державної реєстрації прав, відповідно до яких державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення: 1) житлові будинки; 2) квартири; 3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; 4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; 5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами (ст.5 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

У Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України № 1878-VI від 11.02.2010 року (1878-17) , яким викладена нова редакція Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 року (1952-15) , зазначено, що до 01.01.2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, на відповідача були покладені обов'язки щодо ведення Державного реєстру прав, прийняття рішення про внесенні відомостей до нього, вчинення дій щодо зміни наведеної в ньому інформації.

Згідно з статтею 15 закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

Отже, позивач для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок звернувся до відповідача з вимогами провести технічну інвентаризацію домоволодіння.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127 (z0582-01) , яка визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів; установлення вартості об'єктів.

Технічна інвентаризація передбачає: первинну технічну інвентаризацію об'єктів та поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи для встановлення змін за певний період часу після первинної інвентаризації.

Згідно з пунктом 1.4. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127 (z0582-01) , технічну інвентаризацію новозбудованих (реконструйованих) та наявних об'єктів виконують за рахунок замовників комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127 (z0582-01) , згаданої інструкції технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди.

Під час інвентаризації повинні бути обстежені основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, надпідвальні, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля; внутрішнє і зовнішнє опорядження; системи опалення та вентиляції, водопровідно-каналізаційне обладнання, газове і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо.

На кожний об'єкт (у тому числі на захисні споруди) заводиться окрема інвентаризаційна справа і запроваджується літерування та нумерація будинків, допоміжних будівель та споруд.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реєстратором Кримського республіканського підприємства "БРТІ м. Євпаторія" було відмовлено позивачу у підготовці свідоцтва про право власності через те, що 27.09.2011 року було виявлено факт самовільного будівництва позивачем малого готелю з мансардою літ. "А" - (10.93*6.80)+(4.20*4.36) загальною площею 283,4 кв. м.. Крім того, позивачем розпочато будівництво кухні з мансардою літ. "Б" - 6.80*6.80, відсоток готовності - 65%, а також встановлено повне відхилення від проекту.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239- 240 Кодексу адміністративного судочинства України.