Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.,

за участю представників:

позивача - Гайдамаки Ю.Б.,

відповідача - Української Т.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012

у справі № 2а-13025/11/2070

за позовом державного підприємства завод "Електроважмаш" (далі - Підприємство)

до СДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2011 № 0000350840, від 22.04.2011 № 0000360840, від 08.07.2011 № 0000820840 та від 08.07.2011 № 0000830840.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що позивачем було дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту по операціям з придбання будівельних робіт у рамках правовідносин зі спірними контрагентами.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові Підприємства. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неможливість виконання спірними контрагентами поставок у заявлених обсягах, що обумовлює безтоварний характер цих поставок та виключає обґрунтованість податкової вигоди Товариства за цими операціями.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні, вересні, листопаді, грудні 2010 року та правомірності декларування від'ємного значення за січень 2011 року.

Перевірку оформлено актом від 21.04.2011 № 1157/40-028/00213121.

Податковий орган за результатами цієї перевірки не визнав право позивача на податковий кредит по операціям з придбання підрядних робіт у рамках господарських правовідносин з приватним підприємством "Дівт", товариством з обмеженою відповідальністю "Український стандарт", товариством з обмеженою відповідальністю "ПФК Промсталь", товариством з обмеженою відповідальністю "Зната", товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЕР", товариством з обмеженою відповідальністю РБП "Мостокран-1" з посиланням на безтоварний характер цих операцій.

В обґрунтування цього висновку СДПІ зазначає про відсутність у цих постачальників майна, найманих працівників, основних фондів, транспортних засобів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання поставок в заявлених обсягах, а також про належність цих постачальників до категорії "транзитерів" - утворювачів схемного податкового кредиту.

Наведене (з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження) стало підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень:

від 08.07.2011 № 0000820840, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за січень 2011 року в розмірі 659 401 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій;

від 08.07.2011 № 0000830840 про визначення Підприємству суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 662 986 грн. із застосуванням штрафу в сумі 1 грн.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши у взаємозв'язку подані учасниками спору докази та обставини даної справи, дійшли об'єктивного висновку, що СДПІ не доведено наявність у діях Підприємства ознак недобросовісності, спрямованих на отримання необґрунтованої податкової вигоди, які могли б слугувати підставою для невизнання податкового кредиту по операціям з названими контрагентами.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який визначав порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті ПДВ є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст такої операції.

Досліджуючи відповідність сформованих позивачем даних податкового обліку по операціям з кожним із спірним контрагентів наведеним критеріям, суди встановили, що умовами договорів, укладеними позивачем та названими постачальниками, передбачалося виконання останніми будівельних робіт на об'єктах Підприємства.

На підтвердження задекларованого податкового кредиту по операціям з поставки підрядних робіт названими постачальниками позивачем подано договори, довідки про вартість виконаних робіт типової форми № КБ-3, акти приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в, кошториси, відомості ресурсів, податкові накладні тощо.

Вказані первинні документи оформлені з дотриманням вимог, установлених, зокрема, частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст господарських операцій та їх учасників.

Втім СДПІ належним чином не обґрунтувала, чому вказані документи не були нею враховані при аналізі спірних операцій.

Установлені податковою перевіркою факти відсутності у названих постачальників персоналу, основних фондів та транспортних засобів, необхідних для здійснення розглядуваних операцій, не є свідченням неможливості виконання цими постачальниками поставок в адресу позивача.

Так, відсутність у штаті контрагента достатньої кількості працівників не є доказом недобросовісності платника податків - покупця, позаяк чинне законодавство передбачає можливість залучення третіх осіб для виконання договірних зобов'язань. Основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, позаяк можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб.

Також не знайшли свого підтвердження і доводи податкового органу про наявність ознак "транзитера" у діяльності перелічених контрагентів. СДПІ не подано жодних доказів на підтвердження організованої схеми руху грошових коштів та товарів по замкнутому ланцюгу, в результаті чого сплачені на користь цих постачальників кошти повертались Підприємству.

Висновок СДПІ про незаконний характер діяльності спірних постачальників та впливу цього факту на правовідносини між цими постачальниками та позивачем у справі заснований на припущеннях та, відповідно, не може бути взятий до уваги судом як доказ недобросовісності позивача.

З урахуванням викладеного суди обох попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для невизнання права позивача на податковий кредит по розглядуваним операціям, і правомірно задовольнили позов.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні. Крім того, зазначені доводи спрямовані на переоцінку встановлених судами фактичних обставин справи та прийнятих ними доказів, що є неприпустимим в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України. Інших доводів касаційна скарга не містить.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 у справі № 2а-13025/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.