2а-12496/10/1370 Про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - 11.08.2015 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014

у справі № 2а-12496/10/1370

за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 111 299 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2011 позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету Сихівського району м. Львова 111 299 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно даних Управління ДАІ на ім'я ОСОБА_2 зареєстровано автомобілі: MERCEDES-BENZ ATEGO (державний номерний знак НОМЕР_1) 2001 року випуску, MERCEDES-BENZ VITO 108 (державний номерний знак НОМЕР_2) 2001 року випуску, MERCEDES-BENZ VITO 112 (державний номерний знак НОМЕР_3) 2001 року випуску, MERCEDES-BENZ VITO 110 (державний номерний знак НОМЕР_4) 2001 року випуску, MERCEDES-BENZ VITO 108 (державний номерний знак НОМЕР_3) 2001 року випуску.

Згідно розрахунку суми податку з власників транспортних засобів під час здійснення першої реєстрації транспортних засобів в Україні, сума податку, що підлягає сплаті відповідачем, становить 111 299 грн.

Листом від 28.04.2010 № 9504/10/17-108/174 ДПА України у Львівській області звернулась до начальника УДАІ ГУМВС у Львівській області з проханням надати інформацію щодо сплати податку з власників транспортних засобів під час проведення першої реєстрації автомобілів, ввезених на територію України, починаючи з 2008 року.

Листом № 9/2074 від 31.08.2010 було надано інформацію про те, що ОСОБА_2 має у власності автомобілі марки MERCEDES-BENZ ATEGO, MERCEDES-BENZ VITO 108, MERCEDES-BENZ VITO 112, MERCEDES-BENZ VITO 110, MERCEDES-BENZ VITO 108, однак підтвердження сплати податку відсутнє.

ДПА у Львівській області звернулась до Західного Головного Регіонального управління "ПриватБанк" з проханням підтвердити або спростувати інформацію щодо нарахування через філію Західного ГРУ "ПриватБанк" м. Львова податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, щодо ОСОБА_2 Банк листом № 2867 від 16.07.2010 надав інформацію про відсутність в базі даних прийнятих платежів по сплаті податку відносно ОСОБА_2

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сума податку з власників транспортних засобів, яка мала б бути сплачена відповідачем під час первинної реєстрації до бюджету не зарахована на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, тому відповідачем не виконано обов'язку із сплати податку, отже податковий орган вправі звернутися до суду з позовом про стягнення вказаного податку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не вчинено жодних дій, пов'язаних з придбанням та реєстрацією транспортних засобів, а реєстрація транспортних засобів відбулась шляхом обману та зловживання довірою посадових осіб УДАІ ГУМВС у Львівській області, тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 податку з власників транспортних засобів.

Суд касаційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується, зокрема, фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами. У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

Статтею 6 цього Закону визначено, що сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки.

Згідно зі ст. 7 вказаного Закону у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом (У разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (1388-98-п) , державна реєстрація транспортних засобів проводиться в числі іншого, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, безумовною підставою для нарахування податку з власників транспортних засобів є реєстрація відповідного транспортного засобу, проте, як встановлено судом апеляційної інстанції з підтвердженням матеріалів справи, відповідач не звертався із заявою до Львівського ВРЕР УДАІ про проведення державної реєстрації вищевказаних транспортних засобів, не підписував відповідної заяви, не подавав жодних документів, що посвідчують його особу (паспорт громадянина України чи будь-які інші документи).

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .