800/222/15 Про визнання протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду по суті звернення у формі клопотання з приводу звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання неконституційними законів України - 10.08.2015 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа - Адміністрація Президента України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Президента України Порошенка П.О., у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду по суті його звернення у формі клопотання з приводу звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання неконституційними законів України, зокрема, деяких положень Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи в Україні" (71-19) у частині оподаткування пенсій, або щомісячного довічного грошового утримання; зобов'язати Президента України розглянути клопотання позивача по суті та надати грунтовну відповідь про задоволення даного клопотання або про відмову у його задоволенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Президент своєю бездіяльністю порушив його права, гарантовані Конституцією (254к/96-ВР) та Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , а саме: право звертатися до органів державної влади із заявами або клопотаннями щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, право на своєчасний та об'єктивний розгляд органами державної влади, до повноважень яких входить розгляд таких заяв (клопотань), а також право бути повідомленим про результати цього розгляду та прийняті щодо цього рішення. Також позивач зазначає, що саме Президент України, а не Адміністрація Президента України, уповноважений розглядати клопотання громадян та приймати щодо них відповідні рішення.

В письмових запереченнях проти позову представник відповідача та третьої особи просив у задоволенні позовних вимог відмовити та вказав, що звернення позивача було розглянуто у порядку та у спосіб, визначений Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що ніяких неправомірних дій та бездіяльності з боку відповідача та третьої особи допущено не було.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши докази у справі, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Позивачем 14 квітня 2015 року звернувся з клопотанням до Президента України про захист його прав та свобод шляхом звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання неконституційним законів України, зокрема деяких положень Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи в Україні" (71-19) у частині оподаткування пенсій, або щомісячного довічного грошового утримання.

Адміністрація Президента України, в особі заступника керівника приймальні Президента, листом № 22/018248-15 від 18.05.2015 повідомила про те, що звернення позивача проаналізовано в межах компетенції у відповідних структурних підрозділах Адміністрації Президента України. За результатами аналізу позивачу роз'яснено, що з приводу відповідності Конституції (254к/96-ВР) деяких положень Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи в Україні" (71-19) у частині оподаткування пенсій, або щомісячного довічного грошового утримання, 27 квітня 2015 року до Конституційного Суду України надійшло конституційне звернення 48 Народних Депутатів України, текст якого оприлюднений на офіційному сайті суду. У зв'язку з цим, питання, з яким позивач звернувся до Президента України, уже знаходиться на розгляді єдиного органу конституційної юрисдикції України.

При цьому, як зазначає позивач, будь-яких інших відомостей про задоволення його клопотання або відмову у його задоволенні не має.

Статтею 102 Конституції України визначено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України (254к/96-ВР) , прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Питання практичної реалізації наданого громадянам Конституцією України (254к/96-ВР) права на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, заявами або клопотаннями щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів чи скаргою про їх порушення визначаються Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Згідно зі змістом ст.3 цього Закону заява (клопотання) це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. При цьому статтею 4 Закону встановлено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Вимоги до звернення визначені ст. 5 Закону і полягають у тому, що воно адресується органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з ч. 3 ст. 7 вказаного Закону у разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Отже, законодавство формує принцип, за яким звернення мають розглядати ті органи, до компетенції яких належать порушені в них питання.

Відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Адміністрація Президента України створена Указом Президента України від 25.02.2010р. № 265 "Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України" (265/2010) . Підпунктом 20 пункту 4 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.2010р. № 504 (504/2010) визначено повноваження Адміністрації щодо організації розгляду звернень громадян, які надіслано на ім'я Президента України.

В силу встановленого законодавством механізму організація розгляду звернень громадян здійснюється Адміністрацією Президента України. Разом з тим, Конституція України (254к/96-ВР) не містить положень щодо обов'язку Президента України особисто розглядати звернення громадян.

Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України (254к/96-ВР) . При цьому законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що прямо передбачені нормами Основного Закону України (254к/96-ВР) . Про викладене неодноразово наголошувалось у рішеннях Конституційного Суду України від 10.04.2003 р. № 7-рп/2003 (v007p710-03) , від 07.04.2004 р. № 9-рп/2004 (v009p710-04) , від 16.05.2007 р. № 1-рп/2007 (v001p710-07) , від 02.10.2008 р. № 19-рп/2008 (v019p710-08) , від 08.10.2008 р. № 21-рп/2008 (v021p710-08) .

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у нерозгляді заявленого клопотання по суті, та зобов'язання Президента України розглянути заявлене клопотання, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 159- 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа - Адміністрація Президента України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.