Дата підписання: 30.10.1997

Дата ратифікації: 17.01.2002

Дата набуття чинності: 15.03.2002

Кабінет Міністрів України і Уряд Республіки Болгарія, далі Договірні Сторони,

підтверджуючи прагнення розвивати морське торговельне судноплавство між країнами на основі рівності та взаємної вигоди,

бажаючи сприяти зміцненню співпраці в галузі морського торговельного судноплавства на основі принципу свободи торговельного мореплавства,

погодилися з таким:

У цій Угоді:

1. Термін "судно Договірної Сторони" - будь-яке торговельне судно, що зареєстроване відповідно до законодавства цієї Договірної Сторони і несе її прапор. Однак цей термін не включає в себе військові кораблі та інші судна, що експлуатуються за некомерційним призначенням, а також гідрографічні, науково-дослідні та рибальські судна.

2. Термін "член екіпажу" означає капітана та іншу будь-яку особу, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією судна чи обслуговуванням на ньому, та яка включена до суднової ролі.

3. Компетентними органами Договірних Сторін є:

з української сторони - Міністерство транспорту України;

з болгарської сторони - Міністерство транспорту Республіки Болгарія.

Ця Угода застосовується на території України і на території Республіки Болгарія.

У цій Угоді термін "територія" означає територію України або Республіки Болгарія, включаючи територіальне море, що знаходиться під суверенітетом Договірної Сторони, а також континентальний шельф, виключну економічну зону, у відношенні до якої кожна Договірна Сторона застосовує суверенні права та юрисдикцію відповідно до міжнародного права.

Співробітництво між Україною і Республікою Болгарія в галузі морського торговельного судноплавства ґрунтується на принципах рівноправності, поваги до національного суверенітету, взаємної вигоди та взаємних інтересів.

Договірні Сторони надаватимуть всебічне сприяння реалізації принципу свободи торговельного мореплавства і утримуватимуться від дій, які могли б зашкодити нормальному розвитку міжнародного судноплавства.

Договірні Сторони сприяють установленню контактів між їх підприємствами, організаціями й службами, відповідальними за діяльність морського транспорту.

1. Договірні Сторони погоджуються:

а) підтримувати участь суден Договірних Сторін у перевезеннях між портами їх країн;

б) співробітничати в усуненні перешкод, які могли б завадити розвитку перевезень морем між портами їхніх країн;

в) не перешкоджати суднам однієї Договірної Сторони брати участь у перевезеннях морем між портами другої Договірної Сторони і портами третіх країн.

2. Положення пункту 1 цієї Статті не зачіпають права суден третіх країн брати участь у перевезеннях морем між портами Договірних Сторін.

Кожна з Договірних Сторін надасть суднам другої Договірної Сторони, зайнятим у міжнародному судноплавстві, режим найбільшого сприяння у відношенні вільного доступу в порти, надання місць біля причалу і навантажувально-розвантажувального обладнання, посадки і висадки пасажирів, стягнення портових зборів і надання послуг, що стосуються морського судноплавства.

2. Положення пункту 1 цієї Статті:

а) не поширюються на порти, закриті для заходження іноземних суден;

б) не поширюються на діяльність, що резервується кожною з Договірних Сторін для своїх підприємств і організацій, включаючи каботаж, рятування і буксирування;

в) не стосуються винятків з правил обов'язкової лоцманської проводки;

г) не відносяться до застосування правил в'їзду, перебування і виїзду іноземців.

Договірні Сторони вживатимуть в межах національного законодавства своїх країн і портових правил усіх необхідних заходів до полегшення й прискорення морських перевезень, запобігання затримкам суден, що не викликані необхідністю, та можливого прискорення і спрощення здійснення митних та усіх інших формальностей.

1. Документи, що посвідчують національність суден, обмірні свідоцтва та інші суднові документи, які видані або визнаються однією Договірною Стороною, визнаватимуться й другою Договірною Стороною.

2. Судна однієї Договірної Сторони, що мають належним чином видані документи про обмір суден, звільняються від обміру в портах другої Договірної Сторони. Ці документи прийматимуться за основу при нарахуванні портових зборів.

Кожна з Договірних Сторін визнає посвідчення особи моряків, що видані компетентними органами другої Договірної Сторони.

Такими посвідченнями особи є:

стосовно України - посвідчення особи моряка;

стосовно Республіки Болгарія - паспорт моряка.

Власникам згаданих у Статті 9 цієї Угоди посвідчень особи моряків дозволяється як членам екіпажів суден Договірної Сторони, яка видала посвідчення особи, знаходитися протягом часу перебування судна в порту держави другої Договірної Сторони, без візи сходити на берег і знаходитися в портовому місті відповідно до правил країни перебування, за умови передачі капітаном судна списку членів екіпажу місцевим компетентним органам.

При сходженні на берег і поверненні на судно ці особи повинні проходити встановлений контроль.

1. Власники згаданих у Статті 9 цієї Угоди посвідчень особи моряків, які видані однією Договірною Стороною, можуть в'їжджати на територію або прямувати через територію держави другої Договірної Сторони будь-яким видом транспорту з метою прибуття на своє судно, повернення у свою країну або з будь-якою іншою метою, прийнятною для компетентних органів другої Договірної Сторони, з дотриманням національного законодавства і правил цієї Договірної Сторони.

2. Компетентні органи однієї Договірної Сторони дозволяють члену екіпажу судна другої Договірної Сторони перебування в лікарні на своїй території протягом необхідного для лікування часу.

Кожна з Договірних Сторін надає необхідну медичну допомогу членам екіпажу суден другої Договірної Сторони згідно із своїм внутрішнім законодавством.

Положення Статей 9 і 10 застосовуються до будь-якої особи, яка не є громадянином жодної з Договірних Сторін, але володіє посвідченням особи, що відповідає положенням Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року (995_064) та Додатку до неї або Конвенції 108 Міжнародної Організації Праці про національні посвідчення особи моряків (993_120) . Таке посвідчення особи повинно бути видане державою, яка є учасницею однієї з зазначених Конвенцій, і повинно гарантувати його власнику повернення в країну, що видала посвідчення.

1. За умови дотримання Статей 9 - 12 цієї Угоди на території держав Договірних Сторін зберігають свою силу правила щодо в'їзду, перебування і виїзду іноземців.

2. Кожна з Договірних Сторін зберігає за собою право відмовити у в'їзді та перебуванні на території своєї держави особам, яких вона вважає небажаними.

1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін зазнає корабельної аварії, сяде на мілину, буде викинуте на берег або зазнає будь-якої іншої аварії біля берегів держави другої Договірної Сторони, компетентні органи цієї Договірної Сторони надаватимуть пасажирам, екіпажу, а також судну і його вантажу таку ж допомогу і сприяння, як і судну під своїм власним прапором.

2. Судно однієї Договірної Сторони, яке зазнало аварію, його вантаж, запаси, а також інше майно не обкладаються митом, якщо тільки вони не призначені для споживання чи використання на території держави другої Договірної Сторони.

3. Положення пункту 2 цієї Статті не скасовують застосування законів і правил щодо тимчасового складування вантажів, чинних на територіях держав Договірних Сторін.

Договірні Сторони дають дозвіл на заснування на відповідних територіях своїх держав представництв судноплавних підприємств і організацій другої Договірної Сторони. Діяльність таких представництв буде підпорядкована законодавству країни перебування.

1. Кожна з Договірних Сторін надає судноплавним підприємствам і організаціям другої Договірної Сторони право використовувати для платежів прибутки та інші надходження, що отримані на території держави першої Договірної Сторони від перевезень морем.

Кожна з Договірних Сторін надає судноплавним підприємствам і організаціям другої Договірної Сторони право переказувати ці прибутки та інші надходження, за вирахуванням усіх вищезазначених платежів, на територію держави другої Договірної Сторони згідно з чинним національним законодавством.

2. Усі платежі, що випливають з діяльності, яка здійснюється відповідно до цієї Угоди, здійснюватимуться у вільно конвертованій валюті, що є взаємно прийнятною для зацікавлених організацій Договірних Сторін.

1. Компетентні органи однієї Договірної Сторони не розглядають цивільні спори між судновласником, капітаном та іншими членами екіпажу, що пов'язані з трудовими правопорушеннями і роботою на борту судна, яке плаває під прапором другої Договірної Сторони.

2. Компетентні органи однієї Договірної Сторони не здійснюють карну юрисдикцію у відношенні до злочину, вчиненого на борту судна другої Договірної Сторони, за винятком випадків:

а) якщо злочин спричиняє порушення спокою або порядку в її територіальних водах;

б) якщо наслідки злочину поширюються на територію держави, в якій знаходиться судно;

в) для припинення незаконної торгівлі наркотичними, психотропними та радіоактивними речовинами;

г) якщо є згода компетентної дипломатичної або консульської посадової особи держави прапора судна;

д) якщо злочин вчинено проти миру і людства.

3. Положення пункту 2 цієї Статті не зачіпають права контролю і розслідування подій, яке влади кожної з Договірних Сторін мають згідно зі своїм законодавством.

Представники компетентних органів Договірних Сторін у разі необхідності зустрічатимуться по черзі в Україні та в Республіці Болгарія для проведення консультацій з питань виконання цієї Угоди і з інших питань судноплавства, які становлять взаємний інтерес.

Будь-який спір відносно тлумачення або застосування цієї Угоди вирішуватиметься шляхом прямих переговорів між компетентними органами Договірних Сторін. Якщо згадані органи не дійдуть згоди, спір вирішуватиметься дипломатичними каналами.

З дати набуття цією Угодою чинності в стосунках між Україною і Республікою Болгарія припиняє свою дію Угода про співробітництво в морському торговельному судноплавстві між країнами - членами РЕВ, підписана в м.Будапешті 3 грудня 1971 року.

Ця Угода укладена на необмежений термін і набуває чинності на 30-й день з дня обміну письмовими повідомленнями про те, що всі процедури, які необхідні для набуття нею чинності згідно з внутрішнім законодавством Договірних Сторін, виконані.

Ця Угода лишатиметься чинною доти, доки одна з Договірних Сторін її не денонсує, попередивши про це другу Договірну Сторону не пізніше ніж за шість місяців.

Вчинено в м. Києві 30 жовтня 1997 року у двох примірниках, кожний українською, болгарською і російською мовами, причому всі три тексти мають однакову юридичну силу. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні тексту цієї Угоди за основу приймається текст російською мовою.

 За Кабінет Міністрів                          За Уряд

 України                                       Республіки Болгарія

 (підпис)                                      (підпис)