Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача ), Головчук С.В., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перерахунок пенсії,

за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року,

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області (далі - УПФ), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУПФ) про (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнання дій протиправними, зобов'язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 16 липня 1973 року по 28 червня 1975 року, з 28 липня 1999 року по 22 липня 2002 року, з 10 жовтня 2005 року по 1 лютого 2008 року та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вказаних періодів з 20 травня 2012 року.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції, а позов задоволено частково: зобов'язано УПФ зарахувати до пенсійного стажу для нарахування пенсії на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" та "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи ОСОБА_4 з 16 липня 1973 року по 28 червня 1975 року, з 28 липня 1999 року по 22 липня 2002 року та з 10 жовтня 2005 року по 1 лютого 2008 року з моменту призначення пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційних скаргах УПФ та ГУПФ просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ), пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) (далі - Порядок).

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити рішення апеляційної інстанції без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Сторони у судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. З огляду на це, суд розглядає подану касаційну скаргу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 20 травня 2012 року призначена пенсія на пільгових умовах за списком № 2, проте, при обрахунку пільгового стажу для призначення пенсії УПФ не враховані періоди роботи позивача з 16 липня 1973 року по 28 червня 1975 року трактористом в Ганопільському відділенні "Сільгосптехніка" через відсутність первинних документів, які б свідчили про безпосередню його зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції, з 28 липня 1999 року по 22 липня 2002 року - зольщиком на Славутсько-Полянській паперовій фабриці, з 10 жовтня 2005 року по 1 лютого 2008 року - машиністом екскаватора ТОВ "Атомонтажсервіс", оскільки позивачем не надано документів, які б уточнювали характер виконуваної роботи та які б свідчили про атестацію робочих місць згідно Порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи відсутність встановлених чинним законодавством підтверджуючих довідок та атестації робочих місць згідно Порядку, підстав для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу немає.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд вважав, що оскільки трудова книжка містить інформацію про зайнятість позивача у спірні періоди на посадах, які дають право на пільгову пенсію згідно із списком № 2, то він має право на зарахування вказаних періодів до пільгового стажу роботи. При цьому, невиконання керівником підприємства, організації вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці не може бути підставою для позбавлення особи права на призначення їй пенсії на пільгових умовах.

З висновками апеляційного суду неможливо погодитися, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону і повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим є суперечливими і необґрунтованими.

Згідно з пункту "в" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, трудова книжка позивача містить запис про роботу з 16 липня 1973 року по 28 червня 1975 року трактористом в Ганопільському відділенні "Сільгосптехніка", при цьому, будь-яких даних про безпосередню зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції матеріали справи не містять.

Отже, висновок апеляційного суду про зарахування періоду роботи позивача з 16 липня 1973 року по 28 червня 1975 року трактористом до пільгового стажу є таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 (442-92-п) Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (v0041205-92) (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ (1788-12) та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів атестації робочих місць де він працював після 21 серпня 1992 року (набрання чинності Порядком), зокрема, в період з 28 липня 1999 року по 22 липня 2002 року - зольщиком на Славутсько-Полянській паперовій фабриці, з 10 жовтня 2005 року по 1 лютого 2008 року - машиністом екскаватора ТОВ "Атомонтажсервіс", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову і в цій частині.

Згідно зі статтею 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року скасувати, а постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 серпня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.