Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області про перерахунок пенсії,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області на постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 2 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області (далі - УПФ) про визнання незаконним та скасування рішення комісії по призначенню пенсій, викладеного в протоколі засідання комісії від 4 листопада 2010 року № 4067, про невключення до пільгового стажу періодів його роботи з 1 серпня 1971 року по 4 травня 1973 року, з 9 березня по 26 серпня 1992 року та з 3 квітня 1995 року по 26 грудня 2001 року на посадах, які згідно зі Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (162-94-п) (далі - список № 2), віднесені до посад, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Позивач також просив зобов'язати зарахувати зазначені періоди роботи до пільгового стажу і здійснити йому перерахунок пенсії з 23 серпня 2010 року.

Ухвалою судді Городоцького районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2011 року поновлено строк звернення до суду з даним позовом.

Постановою Городоцького районного суду Хмельницької області від 2 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року, позов задоволено: скасовано рішення комісії по призначення пенсії від 4 листопада 2010 року, протокол № 4067 УПФ про відмову ОСОБА_4 призначити пенсію за віком на пільгових умовах. Зобов'язано УПФ призначити ОСОБА_4 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 23 серпня 2010 року.

У касаційній скарзі УПФ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) та пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) (далі - Порядок).

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Сторони у судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. З огляду на це, суд розглядає подану касаційну скаргу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 5 серпня 2010 року (після досягнення 55-річного віку) позивач звернувся до УПФ із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Рішенням комісії від 4 листопада 2010 року № 4067 відмовлено у включенні до пільгового стажу для нарахування пенсії періодів його роботи: з 1 серпня 1971 року по 4 травня 1973 року на посаді різчика металу по 1-му розряду; з 9 березня по 25 серпня 1992 року на посаді різчика металу на абразивновідрізному станку по 2-розряду в заготівельно-зварювальному цеху; з 3 квітня 1995 року по 30 вересня 1996 року на посаді терміста на печах віджигу заготівельно-зварювального цеху по 2-му розряду; з 1 жовтня 1996 року по 26 грудня 2001 року на посаді загострювальника. Відмова мотивована відсутністю необхідних документів, які б підтверджували пільговий стаж.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в спірні періоди позивач працював на Городоцькому верстатобудівному заводі ім. Дзержинського, який в подальшому перейменовано в Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання та у ВАТ "Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання "Говер", що підтверджується трудовою книжкою, повідомленнями Городоцького районного трудового архіву, архівного відділу Городоцької райдержадміністрації та показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 При цьому, невиконання керівником підприємства, організації вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці не може бути підставою для позбавлення особи права на призначення їй пенсії на пільгових умовах.

З висновками судів обох інстанцій неможливо погодитися, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону і повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим є суперечливими і необґрунтованими.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 (442-92-п) Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (v0041205-92) (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ (1788-12) та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, для правильного вирішення спору суди мали встановити, чи була проведена атестація посади, яку займав позивач, після 21 серпня 1992 року (набрання чинності Порядком) для зарахування цього стажу до пільгового.

Частиною першою статті 220 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтею 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 2 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.