Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді Головчук С.В. (суддя-доповідач), суддів Олендера І.Я. Черпака Ю.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до військового прокурора Центрального регіону України про визнання протиправними дій та нечинним рішення,

У травні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначив, що згідно з наказом від 03 листопада 2009 року № 10 його звільнено з посади помічника військового прокурора Білоцерківського гарнізону за вчинення проступків, які порочать працівника прокуратури України. Підставою звільнення стали висновки службового розслідування, затверджені відповідачем 02 листопада 2009 року. Посилаючись на те, що процедура проведення службового розслідування не відповідала вимогам закону, просив суд визнати протиправними дії та рішення військового прокурора Центрального регіону України щодо затвердження 02 листопада 2009 року висновку службового розслідування по факту скоєння позивачем ганебних вчинків.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними дії військового прокурора Центрального регіону України щодо затвердження 02 листопада 2009 року висновку службового розслідування за фактами скоєння помічником військового прокурора Білоцерківського гарнізону ОСОБА_4 ганебних вчинків. Визнано нечинним рішення військового прокурора Центрального регіону України від 02 листопада 2009 року щодо затвердження висновку службового розслідування за фактами скоєння помічником військового прокурора Білоцерківського гарнізону ОСОБА_4 ганебних вчинків.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції. Зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, не дано належної оцінки обставинам справи. Вказує, що предметом спірних правовідносин є саме висновок службового розслідування, що став підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а не наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та аркуш бесіди.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив військову службу в органах військової прокуратури на різних посадах, а з 07 серпня 2005 року - працював на посаді помічника військового прокурора Білоцерківського гарнізону.

Наказом військового прокурора Центрального регіону України від 03 листопада 2009 року №10 майора юстиції ОСОБА_4 звільнено із займаної посади за вчинення проступків, які порочать працівника прокуратури України.

Підставою видачі цього наказу став висновок службового розслідування проведеного з 07 вересня по 02 листопада 2009 року по факту скоєння позивачем ганебних вчинків.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законодавчими актами.

Частиною 3 статті 48 цього Закону встановлено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року № 1796-XII (1796-12) (далі - Статут), дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку (стаття 11 Статуту (1796-12) ).

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору України в місячний строк з дня ознайомлення з наказом (стаття 14 Статуту (1796-12) ).

Порядок проведення відділом особового складу управлінням кадрів Генеральної прокуратури України, іншими посадовими особами органів прокуратури України службового розслідування фактів, пов'язаних зі зловживанням службовим становищем, протиправною поведінкою, корупційними діяннями та іншими вчинками, скоєних працівниками прокуратури або за їх участю визначається Інструкцією про порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 21 лютого 2001 року № 69к (далі - Інструкція), відповідно до пунктів 3, 7 якої, прокурори АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них доручають у межах своєї компетенції проведення службових розслідувань щодо підпорядкованих їм прокурорсько-слідчих працівників кадровим підрозділам, а за необхідності залучають й інші структурні підрозділи.

Підставами для проведення службового розслідування, серед інших, є заяви, скарги та листи громадян (пункт 5 Інструкції).

Висновок службового розслідування затверджується керівником або його заступником (пункт 11 Інструкції).

За умовами пункту 20 Інструкції рішення за результатами службового розслідування стосовно працівника прокуратури може бути ним оскаржене в установленому законом порядку (пункт 20 Інструкції).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що службова перевірка передує дисциплінарному стягненню і є невід'ємною складовою процедури притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

При встановленні факту порушення дисципліни, керівник, наділений повноваженнями накласти дисциплінарне стягнення, в тому числі у вигляді звільнення, приймає рішення за результатами службового розслідування, яким є наказ про застосування дисциплінарного стягнення.

Отже, службове розслідування проводиться з метою з'ясувати обставини проступку та не врегульовує спірні відносини, які виникають в цьому випадку. При виникненні спору з питання застосування дисциплінарного стягнення вимоги про визнання протиправним та скасування відповідного наказу вирішуються у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції.

За змістом статей 2, 3 КАС України до суду з відповідним позовом може звернутися особа, права якої безпосередньо порушені органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю (стаття 46-2 Закону України "Про прокуратуру"), оскаржити дисциплінарне стягнення у порядку, встановленому чинним законодавством (стаття 150 КЗпП України).

Суди розглядають заяви звільнених працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату за час вимушеного прогулу тощо відповідно до вимог статті 232 КЗпП України.

Отже, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо або припиняє права чи обов'язки для позивача.

Як встановлено судами, за результатами службового розслідування, військовим прокурором Центрального регіону України прийнято рішення - наказ № 10 про звільнення ОСОБА_4 з посади за вчинення проступків, які порочать працівника прокуратури України, який позивач оскаржував до Генерального прокурора України та до суду.

За наслідками розгляду цієї справи, суд залишив без розгляду адміністративний позов ОСОБА_4 до Військової прокуратури Центрального регіону України про скасування наказу від 03 листопада 2009 року № 10 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та поновлення на роботі.

Саме у цій справі про поновлення на роботі, суд був зобов'язаний дослідити усі обставини у сукупності та надати, в тому числі, правову оцінку обставинам, встановленим при проведенні службового розслідування, а також дотриманню процедури його проведення.

Таким чином, вимоги про визнати протиправними дій та рішення військового прокурора Центрального регіону України щодо затвердження 02 листопада 2009 року висновку службового розслідування по факту скоєння позивачем ганебних вчинків підлягали розгляду в одному провадженні з вимогою про поновлення на посаді та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та обґрунтовано скасував постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року.

Враховуючи викладене, підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.