Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013

у справі № 805/6086/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Донецької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013, задоволено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Параллель- М ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "СУГ ВОСТОК" за березень-квітень, червень-вересень 2011 року, за результатами якої складений акт № 250/15-17/5-1-24316073 від 02.04.2013, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 16.04.2013 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000571517/10369/10/15-17-5 про збільшення суми податку на прибуток підприємств у розмірі 253890,00 грн., з яких 169260,00 грн. - за основним платежем та 84630,00 грн. - за штрафними санкціями;

- №0000561517/10371/10/15-17/5 про збільшення суми податку на додану вартість у розмірі 1715335,5 грн., з яких 1143557,00 грн. - за основним платежем та 571778,5 грн. - за штрафними санкціями;

- №0000551517/10368/10/15-17/5 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 630135,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "СУГ ВОСТОК" підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема це: договір № 8СУГ-11 від 26.01.2011 зі специфікаціями, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

Крім того, позивачем надані відомості про реалізацію у роздрібній мережі автозаправних станцій скрапленого газу, придбаного у ТОВ "СУГ ВОСТОК", факт реалізації яких фіксується технічними приладами автозаправних станцій.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ТОВ "СУГ ВОСТОК", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 16.04.2013.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222- 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .