Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаря Гончар Н.О.та представників сторін: від позивача Южбабенко І.В. від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт - Херсон" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013у справі № 2а-1975/12/2170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт - Херсон" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродукт-Херсон" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 травня 2012 року № 0000401504.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт-Херсон" задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 04 травня 2012 року № 0000401504 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропродукт-Херсон" бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року та застосуванню штрафних санкцій по взаємовідносинам з ПП "Алекс ЛТД", у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ з бюджету ТОВ "Агропродукт-Херсон" за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт № 395/15-4/33590624;

- перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у жовтні 2011 року на 13 909,67 грн., п.200.1, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту в жовтні 2011 року на 13 909,67 грн., п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ у листопаді 2011 року, на 13 909,67 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000401504 від 04.05.2012.

З огляду на висновки акта від 06.01.2012 № 101/7/15-211 "Про надання інформації та матеріалів перевірки по ТОВ "ТД "Палладієм", акта від 27.01.2012 № 285/23/2/34554498 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Алекс-ЛДТ", за якими контролюючі органи вважають, що угоди укладені між постачальниками та покупцями мають ознаки нікчемності, відповідач дійшов висновку, що угоди позивача з контрагентами ТОВ "ТД "Палладієм" та ТОВ "Алекс ЛТД" є такими, що не створюють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а тому позивачем протиправно сформовано спірні суми ПДВ, заявленого до бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції задовольнив позов, з огляду на те, що надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ "ТД "Палладієм" та ПП "Алекс-ЛДТ" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, а відповідачем не доведено правомірності своїх дій по зменшенню позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "ТД "Палладієм", та, відповідно, про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних санкцій взаємовідносинах з ТОВ "ТД "Палладієм", з огляду на те, що факт перевезення товару від останнього до позивача матеріалами справи не підтверджений.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (як покупцем) та ПП "Алекс-ЛДТ" (як продавцем) укладено договір купівлі-продажу № 49 від 13.10.2011. Відповідно до укладеного договору ПП "Алекс-ЛДТ", на адресу позивача у жовтні 2011 поставлено товар (дизпаливо), у кількості 4 715 л. за ціною 7,25 грн. на суму 41 020,5 грн. Також, судами встановлено, що ТОВ "ТД "Палладієм" у жовтні 2011 року поставило позивачу дизпаливо у кількості 4 850 л. за ціною 7,29 на загальну суму 42 437,5 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції щодо протиправного формування платником податку сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "ТД "Палладієм" з огляду на відсутність відомостей щодо перевізника товару та складу, з якого товар був відвантажений, оскільки наявність або відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не можуть бути єдиною підставою для визнання угоди безтоварною та/або для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Досліджуючи подані позивачем докази на підтвердження правомірності декларування спірних сум податкового обліку з податку на додану вартість, сформованих за результатами здійснення господарських операцій з контрагентами ПП "Алекс-ЛДТ" та ТОВ "ТД "Палладієм", суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з вказаними контрагентами.

Судом першої інстанції встановлено, що придбаний у контрагентів товар у подальшому був реалізований позивачем кінцевим споживачам через власний заправочний вузол, який знаходиться за адресою: Бериславське шосе, 38 б, м. Херсон.

Також встановлено, що суми податку на додану вартість внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від ПП "Алекс-ЛДТ" та ТОВ "ТД "Палладієм", включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість, а ПП "Алекс-ЛДТ" відображено податкові зобов'язання в податковій звітності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з врахуванням встановлених обставин справи, дійшов правильного висновку про відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства та завищення заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Таким чином, з врахуванням встановлених попередніми судовими інстанціями обставин у даній справі, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2012 року № 0000401504 підлягає скасуванню повністю.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт - Херсон" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 скасувати та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 у справі № 2а-1975/12/2170.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .