Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Горголь І.С.

та представників сторін:

від позивача - Краюшкін В.В.,

від відповідача 1 - Маісурадзе З.А.,

від відповідача 2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2012

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013

у справі № 2а-5765/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південкабель"

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби,

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про стягнення заборгованості, -

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з державного бюджету в особі ГУДКСУ у Харківській області на користь ПАТ "Завод Південкабель" пеню, нараховану на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, за період з 03.01.2012 по 30.05.2012 на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 4777061,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 змінено постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 в частині змісту абзацу 2 резолютивної частини постанови, яку викладено в наступній редакції: стягнуто з державного бюджету в особі ГУДКСУ у Харківській області на користь ПАТ "Завод Південкабель" пеню, нараховану на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, за період з 03.01.2012 по 30.05.2012 на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 4777061,00 грн. в сумі 170541,08 грн. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач-1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Крім того, відповідачем-1 було заявлене клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2011 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку ПДВ в сумі 4920461,00 грн. (ряд. 21), довідку щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розрахунки коригування суми бюджетного відшкодування, розрахунок суми бюджетного відшкодування у сумі 4920461,00 грн. та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4920461,00 грн.

Відповідачем-1 було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань законності та достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації за вересень 2011 року та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт № 2278/40-028/00214534 від 16.12.2011, якими позивачу було підтверджено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за вересень 2011 року у розмірі 4777061,00 грн.

Також, встановлено, що відповідачами погашено суми заборгованості з відшкодування ПДВ позивачу за вересень 2011 року, що підтверджується банківськими квитанціями від 30.05.2012.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів, що позивачем правомірно заявлено позовні вимоги щодо стягнення пені по заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, оскільки відповідачами порушено строк бюджетного відшкодування, підтвердженої суми податку на додану вартість за вересень 2011 року, однак, в розмірі, визначеному судом апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Так, відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Так, позивачем здійснено розрахунок пені за 149 днів прострочки з 03.01.2012 по 30.05.2012 (день погашення заборгованості), а саме: пеня по заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ в сумі 4777061,00 грн. склала 170541,08 грн. за ставкою НБУ 7,5 %.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено правомірність здійснення розрахунку пені за заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість саме по вказаним позивачем ставкам НБУ, у зв'язку з чим суд задовольнив позовні вимоги частково.

Однак, судом апеляційної інстанції правомірно спростовано наведений висновок суду першої інстанції, оскільки, матеріали справи свідчать, що позивачем застосована мінімальна облікова ставка НБУ 7,5 %, яка є нижчою в порівнянні зі ставкою на початок перебігу строку на відшкодування. Первісний розрахунок пені, наданий позивачем у позові, містив розмір облікової ставки 7,75%.

Також, судом першої інстанції залишено поза увагою, що в порушення частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачі не надали жодного контр розрахунку та доказів в обґрунтування неправомірності застосування позивачем розміру облікової ставки НБУ саме 7.5%.

Крім того, в порушення вимог п.4 ч.1 ст. 163 КАС України, суд першої інстанції в резолютивній частині не вказав конкретну суму пені, яка підлягає стягненню.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Здійснити заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .