Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Васильченко Н.В.,

Чумаченко Т.А.,

секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,

за участю:

представника позивача Нікіфорова І.К.,

представника третьої особи Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ШАУН-ДСК" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства "ШАУН-ДСК" до Черкаської обласної державної адміністрації, треті особи: Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство "Золотоніське лісове господарство", прокуратура Черкаської області, про часткове скасування розпорядження від 21 травня 2010 року № 102,-

У грудні 2010 року Приватне підприємство "ШАУН-ДСК" (надалі - позивач, Підприємство) звернулось до суду із позовом до Черкаської обласної державної адміністрації (надалі - відповідач, Черкаська ОДА), треті особи: Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство "Золотоніське лісове господарство" (надалі - ДП "Золотоніське лісове господарство"), в якому просило скасувати розпорядження Черкаської ОДА від 21 травня 2010 року № 102 в частині скасування пункту 1.1, пунктів 2, 3 розпорядження від 22 березня 2010 року № 65 щодо надання позивачу у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісової ділянки площею 0,8 га, яка знаходиться в постійному користуванні ДП "Золотоніське лісове господарство", щодо обов'язку використовувати лісову ділянку відповідно до заявленої мети з дотриманням вимог статті 20 Лісового кодексу України, а також щодо надання ДП "Золотоніське лісове господарство" доручення укласти з Підприємством договір тимчасового користування лісовою ділянкою, забезпечити його нотаріальне посвідчення і реєстрацію в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2011 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року скасовано. Постановлено нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Підприємство подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду віл 1 червня 2011 року, залишивши в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням касаційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України (2747-15) ).

Постановою Верховного Суду України від 10 лютого 2015 року (справа № 21-535а14) ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, представника позивача, третьої особи, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2009 році Підприємство звернулося до Черкаської ОДА із заявою про надання позивачу у довгострокове тимчасове користування для культурно-оздоровчих цілей лісової ділянки площею 0,8 га, що перебуває в постійному користуванні ДП "Золотоніське лісове господарство".

Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства та ДП "Золотоніське лісове господарство" погодили надання Підприємству у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років лісової ділянки площею 0,8 га.

Черкаською ОДА прийнято розпорядження від 22 березня 2010 року № 65 "Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок".

Зокрема, пунктом 1.1 даного розпорядження передбачено надання Підприємству лісової ділянки площею 0,8 га, що знаходиться в постійному користуванні ДП "Золотоніське лісове господарство" в адміністративних межах Коробівської сільської ради Золотоніського району для використання в культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років.

Пунктами 2, 3 цього розпорядження визначено обов'язок позивача використовувати лісові ділянки відповідно до заявленої мети згідно із Лісовим кодексом України (3852-12) та доручено ДП "Золотоніське лісове господарство" укласти договори довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками, забезпечити їх нотаріальне посвідчення і реєстрацію в Черкаському обласному управлінню лісового та мисливського господарства.

На виконання даного розпорядження 16 квітня 2010 року між ДП "Золотоніське лісове господарство" та позивачем укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісами, за умовами якого позивач прийняв в довгострокове тимчасове користування лісову ділянку площею 0,8 га, що знаходиться в адміністративних межах Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, для використання в культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років.

Договір посвідчено нотаріусом Канівського міського нотаріального округу (реєстраційний № 503) та зареєстровано у Черкаському обласному управлінню лісового та мисливського господарства.

14 травня 2010 прокурором Черкаської області у порядку нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства до Черкаської ОДА внесено протест № 07/4-2197-10 про скасування розпорядження від 20 березня 2010 року № 61 "Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок", яке, на думку прокурора, видане з порушенням вимог закону, а саме, що цим розпорядженням ряду приватних підприємств надано у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісові ділянки, що знаходяться в постійному користуванні ДП "Золотоніське лісове господарство" в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області площею 22 га та Пекарівської сільської ради Канівського району Черкаської області площею 10 га для використання в культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років з порушенням вимог статей 37, 38 Лісового кодексу України та статей 85, 88 Водного кодексу України.

За результатом розгляду протесту прокурора Черкаською ОДА переглянуто ряд своїх розпоряджень на предмет їх законності, а також дотримання порядку та процедури їх прийняття, в тому числі й розпорядження від 22 березня 2010 року № 65, та прийнято розпорядження від 21 травня 2010 року № 102, згідно із яким скасовано ряд розпоряджень щодо надання земельних ділянок, у тому числі й розпорядження від 22 березня 2010 року № 65.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність повноважень у голови обласної державної адміністрації скасовувати власні рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність вимогам чинного законодавства України розпорядження голови Черкаської ОДА від 22 березня 2010 року № 65 "Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок", а тому, погодився з правомірністю оскаржуваного розпорядження. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини восьмої статті 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції (254к/96-ВР) та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Статтею 43 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" (надалі - Закон № 586-XIV (586-14) ) встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Отже, законодавець визначив вичерпний перелік суб'єктів, які можуть скасовувати рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України.

Таким чином, на думку колегії суддів, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року необхідно залишити в силі, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2011 року - скасувати, оскільки у справі, яка розглядається, голова ОДА вийшов за межі наданих йому повноважень, скасувавши власне розпорядження, на підставі якого у Підприємства виникли правовідносини із іншим суб'єктом Лісгоспом.

Крім цього, в Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Окрім того, ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року (справа № 21-412а12), 3 червня 2014 року (справа № 21-144а14).

У справі, що розглядається, суди встановили, що на підставі розпорядження Черкаської ОДА від 22 березня 2010 року № 65 між Підприємством та Лісгоспом укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісами.

Зазначене вище розпорядження є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути у подальшому скасований державною адміністрацією.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що голова Черкаської ОДА позбавлений правових підстав та повноважень для відміни розпорядження Черкаської ОДА № 65 від 22 березня 2010 року про виділення в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки позивачу.

Відтак, виходячи з вищенаведених вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності заборони головам місцевих державних адміністрацій змінювати чи скасовувати винесені ними розпорядження.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ШАУН-ДСК" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2011 року - скасувати.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.