Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Бібрське лісове господарство"

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2012

у справі № 2а-11245/11/1370

за позовом Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби

до Державного підприємства "Бібрське лісове господарство"

про нарахування та сплату податкових зобов'язань

В жовтні 2011 року Золочівська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби звернулась до суду з позовом про прийняття рішення про нарахування та сплату податкових зобов'язань щодо Державного підприємства "Бібрське лісове господарство".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, позов задоволено; стягнуто з відповідача до бюджету 78 586,23 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ДП "Бібрське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 (по взаєморозрахунках із окремими СПД - фізичними особами за період з 01.01.2009 по 31.03.2011), складено акт № 22/23/00992488 від 12.09.2011, в якому зафіксовані порушення: пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, пп. пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. п. 5.1, 5.9, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. пп. 5.3.2, 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7, ст. 5 пп. пп. 11.3.1, 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 64 471 грн.; пп. 1.20.5-1, пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп. пп. 7.4.1, 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за звичайними цінами на суму 5 198 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.3.1, 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 29 483,23 грн.; п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за звичайними цінами всього в сумі 57 904,38 грн.; п. п. 3.1, 7.39, п. 7.41 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) , а саме: в авансових звітах відсутні оформлені належним чином розрахункові документи відповідно до Положення (товарний чи касовий чек, розрахункова квитанція), які б підтверджували факт продажу товарів, надання послуг підприємству за готівкові кошти на суму 1 615,15 грн.; п. п. 3.4, 3.5 ст. 3, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1, п. 17.1 ст. 17, пп. "а", "б" п. 19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп. 54.3.5, п. 54.3 ст. 54, п. 164.5, п. 164.6 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2010 - 2011 роки в сумі 7 430,86 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 19.09.2011 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000202321 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6 205,75 грн., в т.ч.: 5 198 грн. основного платежу та 1 007,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000222321 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 72 380,48 грн., в т.ч.: 57 904,38 грн. основного платежу та 14 476,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

30.09.2011 прийнято рішення № 1521 про відкликання податкових повідомлень-рішень за звичайними цінами.

Крім того, за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 проведено позапланову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "Бібрське лісове господарство" контролерами-ревізорами КРВ у Перемишлянському районі та провідним контролером-ревізором КРУ у Львівській області. За результатами якої складено акт від 15.03.2011 № 33-38/4. Також в період з 01.09.2009 по 31.01.2011 проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Бібрське лісове господарство" контролерами ревізорами КРУ у Львівській області. За результатами якої складено акт № 07-26/27 від 05.08.2011. В даних актах перевірки зазначено, порушення Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом комітету лісового господарства України від 19.02.2007 № 42 (z0164-07) ДП "Бібрське лісове господарство" здійснювало реалізацію лісопродукції (необробленої деревини), за цінами, нижчими від тих, що склалися на аукціонних торгах, а також по цінах нижчих від випускних цін, затверджених директором Лісгоспу, які відповідно до п. 2.7 Положення від 19.02.2007 № 42 (z0164-07) являються базовими на біржових аукціонних торгах.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий орган правомірно визначив податкові зобов'язання за звичайними цінами у відповідності до положень ст. 39 Податкового кодексу України та обґрунтовано звернувся до суду на підставі пп. 20.1.38 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Однак, суд касаційної інстанції з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 20.1.38 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Водночас, при реалізації зазначеного права, необхідно враховувати кореспондування приписів підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України з іншими нормами, а саме: із змістом статтей 39, 54 та 58 Податкового кодексу України.

Звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Отже, право органів державної податкової служби, визначене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може бути реалізоване виключно як завершальний етап загальної процедури з визначення платникові податків податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін і лише в разі відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного в порядку пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Тому звернення керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін окремо від порядку, врегульованого статтею 39 Податкового кодексу України, є неможливим.

Згідно з пунктом 1 Прикінцевих положень розділу ХІХ Податкового кодексу України (2755-17) стаття 39 цього кодексу набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Отже, до 01.01.2013 у податкових органів в особі їх керівників відсутнє право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Таким чином, в даному випадку суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .