Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Гончар Л. Я., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі за позовом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області до Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області про визнання недійсними та скасування припису і рішення,

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області звернулось з позовом про визнання недійсними і скасування припису Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області № 14-5.4р/3 від 11 січня 2010 року та рішення про застосування економічних санкцій № 10 від 11 січня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки відповідача про надання позивачем платних послуг, які не передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року № 1430 (1430-2001-п) , є безпідставними, оскільки послуги надавались відповідно до Переліку платних послуг екологічного характеру, які можуть надаватись територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів, а саме: консультації з питань підготовки документації щодо дотримання екологічних вимог об'єктами, що приватизуються.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2010 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 25 грудня 2009 року відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання позивачем державної дисципліни цін, під час якої виявлено застосування тарифів на послуги, які не передбачені переліком платних послуг екологічного характеру, що можуть надаватись територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів, внаслідок чого позивачем необґрунтовано одержано виручку в сумі 55 080 грн. 00 коп.

Результати вказаної перевірки викладені в акті перевірки від 25 грудня 2009 року.

11 січня 2009 року відповідачем винесено припис за № 14-5.4 р/3 щодо усунення виявлених порушень. Крім того, відповідачем прийнято рішення № 10 від 11 січня 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін шляхом вилучення у позивача в дохід державного бюджету 55 080 грн 00 коп. та стягнення штрафу в сумі 110 160 грн 00 коп. Зазначене рішення разом з претензією від 11 січня 2010 року № 01-17/15 про сплату вказаних коштів направлені позивачу.

Не погоджуючись з вищевказаними актами, позивач звернувся з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки визнав не доведеним факт надання позивачем платних послуг, не передбачених переліком.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції такий висновок спростував.

Колегія суддів погоджується з позицією апеляційного суду.

Так, відповідно до Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19 грудня 2006 року (z0119-07) , Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і входить до сфери його управління.

Згідно із пп. 5.8. п. 5 вказаного Положення Управління має право надавати в установленому порядку платні послуги відповідно до Переліку платних послуг екологічного характеру, які можуть надаватися територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг екологічного характеру, які можуть надаватися територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів" від 26 жовтня 2001 року № 1430 (1430-2001-п) .

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що затверджений перелік послуг екологічного характеру, які можуть надаватися територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів, є вичерпним.

Вказаним переліком передбачено, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища за письмовим зверненням юридичних і фізичних осіб надає консультації з питань підготовки документації щодо дотримання екологічних вимог об'єктами, що приватизуються.

Між тим, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем надавались платні консультації з питань підготовки документації щодо об'єктів, які вже знаходяться у приватній власності.

Наведеним підтверджується висновок суду апеляційної інстанції про доведеність відповідачем правомірності оскаржуваних актів, які прийняті за наслідком виявлення вказаних порушень законодавства, контроль за додержанням якого належить до повноважень відповідача.

При цьому занесення відомостей про вказані послуги до журналу реєстрації не спростовує порушення позивачем державної дисципліни цін, що виявились у справлянні плати за послуги, які в силу приписів чинного законодавства позивач не має права надавати на платній основі.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення" від 03 грудня 1990 року вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Згідно із пунктами 3.4 - 3.5 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України 03 грудня 2001 року № 298/519 (z1047-01) , на підставі матеріалів перевірок державними інспекціями з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймаються рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій. Один примірник рішення, а також претензія направляються для виконання суб'єкту господарювання - порушнику. Одночасно керівництву суб'єкта господарювання - порушника направляються приписи (вимоги) щодо усунення виявлених порушень законодавства про порядок установлення і застосування цін.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на те, що наявними матеріалами справи достеменно підтверджується висновок апеляційного суду про доведеність відповідачем викладених в оскаржуваних актах обставин, підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні.

Враховуючи викладене, та керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.