Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Кравцова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року

у справі № 134/2592/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про зобов'язання вчинити дії

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Крижопільського районного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ) про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з дня виходу на пенсію, тобто з 26.12.2007, з виплатою недоотриманої суми та з подальшим перерахунком з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 50% з урахуванням вимог Закону України № 3591-4 "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" (3591-15) (далі - Закон № 3591).

Постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 27.12.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014, позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснии перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 18.05.2013 з виплатою недоотриманої суми та з подальшим перерахунком з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 50%.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ПФУ оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з наказом начальника УМВС України у Вінницькій області від 25.12.2007 №280 о/с позивача звільнено зі служби в органах МВС України у відставку на підставі пункту 65 "А" (за віком).

Відповідно до протоколу від 26.12.2007 за пенсійною справою-0203000934 (МВС) ГУ ПФУ позивачу призначило основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення в розмірі 2 578,80 грн., виходячи із суми грошового забезпечення для обчислення пенсії у розмірі 2 865,33 грн.

У той же час, на думку позивача, ГУ ПФУ при нарахуванні пенсії повинно було виходити із суми 3 744,22 грн., оскільки пенсія повинна обчислюватись з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання пенсії в порядку та розмірах, передбачених частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а відповідач неправомірно призначив та виплачував пенсію з часу звільнення з органів внутрішніх справ позивача з порушенням вказаної норми на підставі пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) (далі - Постанова № 393).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону від 04.04.2006 № 3591-IV (3591-15) ), яка була чинною на час звільнення позивача з військової служби та призначення йому пенсії (26.12.2007), було визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним ) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Підпунктом 4 пункту 29 розділу II Закону України від 28.12.2007 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (який набрав чинності з 01.01.2008) були внесені зміни до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З урахуванням внесених змін частина третя статті 43 цього Закону була викладена в такій редакції: "Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

У свою чергу пунктом 7 Постанови № 393 (393-92-п) було визначено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій відповідача під час призначення пенсії 26.12.2007, виходячи з положень Постанови № 393 (393-92-п) , а не діючих норм частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону від 04.04.2006 № 3591-IV (3591-15) ).

Отже, обчислення у період дії зазначеної норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) пенсій із грошового забезпечення з урахуванням відповідно до пункту 7 Постанови № 393 (393-92-п) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням є неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.05.2014 № 21-147а14.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними норми права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 КАС України.

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель