Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Кравцова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "САВ-ІР" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2014 року

у справі № 806/8609/13-а

за позовом Дочірнього підприємства "САВ-ІР"

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області

про визнання протиправними дій, скасування наказу, рішень, постанови

У грудні 2013 року Дочірнє підприємство "САВ-ІР" (далі - ДП "САВ-ІР") звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування наказу від 06.11.2013 № 279 про проведення позапланової перевірки характеристик продукції; визнання протиправними дій Інспекції щодо проведення позапланової перевірки характеристик продукції у магазині ДП "САВ-ІР" по вул. Київська, 77, м. Житомир; визнання протиправним та скасування рішень Інспекції від 28.11.2013 № 152 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та від 28.11.2013 № 153 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів шляхом тимчасової заборони надання продукції; визнання протиправною і скасування постанови Інспекції від 28.11.2013 № 85 про накладення штрафних санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.02.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014, у позові відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДП "САВ-ІР" оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення у справі - про задоволення позову.

Касаційна скарга серед іншого обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги те, що позивач є лише розповсюджувачем товарів і не може впливати на місце розміщення національного знаку відповідності. У той же час, всі відображені в акті перевірки одиниці перевірених товарів містили маркування національним знаком відповідності, яке було нанесене на їх пакуванні.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Інспекція просила залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 13.11.2013 Інспекція відповідно до статті 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та на підставі листа Держспоживінспекції України від 05.11.2013 № 5090-2-7/6 щодо проведення позапланових заходів на виконання звернення Генерального прокурора України від 21.10.2013 № 07/1/3-16314-13 та звернення народного депутата України Бойка В.Б. від 11.10.2013 № 216-к щодо продажу контрафактної та не сертифікованої продукції у торговельній мережі магазинів побутової техніки "Фокстрот", а також на виконання наказу керівника Інспекції від 06.11.2013 № 279 провела позапланову перевірку Дочірнього підприємства "САВ-ІР".

Предметом перевірки Інспекції у магазині позивача були електропобутові товари щодо відповідності їх вимогам технічних регламентів, зокрема, стосовно їх безпеки для споживачів і наявності на вказану продукцію декларації про відповідність, що є обов'язковим відповідно до положень: "Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 785 (785-2009-п) (далі - Регламент № 785); "Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149 (1149-2009-п) (далі - Регламент № 1149); "Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2009 № 679 (679-2009-п) (далі - Регламент № 679).

Перед початком позапланової перевірки спеціалістами Інспекції в порядку статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" керуючому магазином "Фокстрот" Дочірнього підприємства "САВ-ІР" Макаренко К.В. було пред'явлено направлення про проведення перевірки від 13.11.2013 № 135 та службові посвідчення, що засвідчують посади осіб, надано примірник направлення про проведення перевірки, а також копію листа Держспоживінспекції України від 05.11.2013 № 5090-2-7/6 щодо проведення позапланових заходів.

Перевірив вказані документи керуючий магазином "Фокстрот" Макаренко К.В., посадові особи відповідача були допущені до проведення вищевказаної перевірки з наданням необхідних для перевірки документів.

Під час здійснення перевірки характеристик продукції у магазині "Фокстрот" за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77 Дочірнього підприємства "САВ-ІР2, представниками відповідача були виявлені порушення, які відображені в акті перевірки характеристик продукції від 13.11.2013 № 120. Зокрема, Інспекцією зафіксовано порушення пункту 17 Регламенту № 785 (785-2009-п) , пункту 7 Регламенту № 1149 (1149-2009-п) , а саме розповсюдження побутової техніки та апаратури, на якій відсутній Національний знак відповідності, що відображена в позиціях 1-14 акта перевірки характеристик продукції від 13.11.2013 № 120; пункту 24 Регламенту № 785 (785-2009-п) , а саме кожна одиниця апаратури повинна супроводжуватися інформацією про найменування та адресу виробника і, якщо він не є резидентом України, - найменування та адресу уповноваженого представника, а у разі, коли уповноважений представник відсутній, - найменування та адресу імпортера.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що позивач на вимогу органу ринкового нагляду не надав документацію щодо продукції, зазначеної у пунктах 1-14 акта перевірки характеристик продукції від 13.11.2013 № 120, серед яких маркування продукції, зазначеної у пункті 3 акта перевірки характеристик продукції від 13.11.2013 № 120 не містить інформацію про найменування та адресу виробника, або уповноваженого представника чи імпортера, що відповідає за введення продукції в обіг, що позбавляє можливості орган ринкового нагляду ідентифікувати виробника цієї продукції.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що зазначені документи не надавалися і до часу прийняття рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки, на думку представника позивача, під час перевірки було надано достатньо документів для ідентифікації суб'єкта господарювання.

Відповідно до змісту листів суб'єктів господарювання - представників на території України відповідних торгових марок (ТОВ "Груп СЕБ Україна", ТОВ "БСХ Побутова техніка", ТОВ "Делонги Україна") безпосередньо перевірена продукція не є маркованою Національним знаком відповідності, як це прямо передбачено пунктом 17 Регламенту № 785 (785-2009-п) та пунктом 7 Регламенту № 1149 (1149-2009-п) .

На підставі матеріалів перевірки та установлених порушень Інспекція прийняла рішення від 28.11.2013 № 152 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та від 28.11.2013 № 153 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів шляхом тимчасової заборони надання продукції.

Також відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" відповідач прийняв постанову від 28.11.2013 № 85 про накладення штрафних санкцій у розмірі 25 500,00 грн.

Керуючою магазином "Фокстрот" Макаренко К.В. законні вимоги Інспекції було виконано, про що свідчить повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних заходів.

24.12.2013 за результатами аналізу повідомлення суб'єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, на підставі статей 33, 34 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" Інспекція прийняла рішення № 156, 157 "Про скасування рішення". Вказаними рішеннями зазначено, що магазин "Фокстрот" Дочірнього підприємства "САВ-ІР" виконало рішення з № 153, 152 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів повністю та результативно, а тому рішення підлягають скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, здійснюючи перевірку та приймаючи оспорювані наказ, рішення та постанову, відповідач діяв обґрунтовано та правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства України. У той же час, судами попередніх інстанцій надані позивачем у судове засідання докази походження продукції до уваги не взято, оскільки ці документи не було надано під час перевірки та до прийняття оспорюваних рішень Інспекцією.

Також у своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що у разі, коли нанесення національного знаку відповідності на апаратуру неможливе або невиправдане через її конструкцію, такий знак повинен бути нанесеним на пакування, якщо таке наявне, та на супровідні документи. У цьому випадку відповідачем виявлено порушення щодо нанесення національного знака відповідності на пральні машини, праски, кавомолки, пилососи, м'ясорубки, фени, соковитискачі, мультиварки, розмір та конструкція яких дозволяє нанесення національного знаку відповідності безпосередньо на сам товар.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Органи державного нагляду (контролю) можуть здійснювати планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 6 Закону визначено підстави для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю). Такими підставами є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції регламентуються Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (2735-17) , відповідно до вимог частини першої статті 4 якого метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 11 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування).

Відповідно до частин 3-9 статті 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції. Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки. Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) . У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно. Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" передбачено, що підставами проведення позапланових перевірок є, зокрема, звернення споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію.

Зважаючи на викладені норми права та ураховуючи наявність листа Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 05.11.2013 № 5090-2-7/6 та відповідних звернень народного депутата України Бойка В.Б. від 11.10.2013 № 216-к та Генерального прокурора України від 21.10.2013 № 07/1/3-16314-13, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав та правомірності проведення відповідачем позапланової перевірки та прийняття оспорюваного наказу.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

Згідно з частиною четвертою статті 14 цього ж Закону продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством. Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.

Пунктом 2 Правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2001 № 1599 (1599-2001-п) (далі - Правила № 1599), передбачено, що знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим.

Пунктами 4-5 Правил № 1599 (1599-2001-п) встановлено, що знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Відповідно до пункту 7 Регламенту № 1149 (1149-2009-п) перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Пунктом 10 Технічного регламенту № 1149 (1149-2009-п) передбачено, що національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

Пунктом 17 Регламенту № 785 (785-2009-п) встановлено, що на апаратуру, відповідність якої цьому Технічному регламенту доведено із застосуванням процедури, установленої у пунктах 13 або 14 цього Технічного регламенту, наноситься національний знак відповідності. За нанесення національного знака відповідності відповідає виробник або уповноважений представник.

Пунктом 19 Технічного регламенту № 785 (785-2009-п) визначено, що національний знак відповідності наносять на апаратуру або на табличку з її технічними даними згідно з правилами застосування національного знака відповідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1599 (1599-2001-п) .

Вказаними Правилами № 1599 (1599-2001-п) визначено, що знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом.

Згідно з пунктом 24 Технічного регламенту № 785 (785-2009-п) кожна одиниця апаратури повинна супроводжуватися інформацією про найменування та адресу виробника і, якщо він не є резидентом України, - найменування та адресу уповноваженого представника, а у разі, коли уповноважений представник відсутній, - найменування та адресу імпортера.

Частиною третьою статті 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" передбачено, що якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надав йому документи, що містять інформацію про походження продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо), такий розповсюджувач вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг.

Відповідно до частини другої статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції" рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті, зокрема, за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції.

Одним із обмежувальних (корегувальних) заходів згідно зі статтею 30 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" обмеження надання продукції на ринку, яке здійснюються шляхом, зокрема, приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції" до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки, як установлено судами попередніх інстанцій, під час перевірки характеристик продукції відповідач виявив розповсюдження ДП "САВ-ІР" продукції з порушенням положень Регламентів № 1149 (1149-2009-п) та № 785 (785-2009-п) щодо порядку та способу нанесення національного знака відповідності, а саме без нанесення цього знаку безпосередньо на товар, а також зважаючи на виконання рішень відповідача від 28.11.2013 № 152 і № 153, їх скасування Інспекцією, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині і скасування рішень відповідача від 28.11.2013 № 152 і № 153.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування постанови від 28.11.2013 № 85 про накладення штрафних санкцій з огляду на таке.

Статтею 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено обов'язок суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю).

Одночасно частиною п'ятою статті 8 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" встановлено обов'язок суб'єктів господарювання надавати на вимогу органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати будь-якого суб'єкта господарювання, який поставив їм відповідну продукцію.

Вказаному обов'язку суб'єктів господарювання відповідає зміст частини восьмої статті 23 цього Закону, якою передбачено, що під час виїзної перевірки характеристик продукції може проводитись перевірка документів та інформації, зазначених у частині 7 цієї ж статті, у пункті 6 якої прямо зазначено, що перевірці підлягають документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товаро-супровідна документація, тощо).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" виробник, уповноважений представник, імпортер або інша особа, яка відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, не несе відповідальності, встановленої статтею 44 цього Закону, якщо доведе, що вона не вводила відповідну продукцію в обіг.

Ураховуючи, що, як установлено судами попередніх інстанцій, маркування продукції, зазначеної у пункті 3 акта перевірки характеристик продукції від 13.11.2013 № 120, не містило інформації про найменування та адресу виробника, або уповноваженого представника чи імпортера, що відповідає за введення продукції в обіг, позивач Інспекції документацію про походження продукції до прийняття оспорюваної постанови не надав, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів щодо правомірності дій з прийняття постанови від 28.11.2013 № 85, оскільки у цьому випадку ДП "САВ-ІР" вважається особою, яка ввела продукцію в обіг, згідно з положеннями статті 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну Дочірнього підприємства "САВ-ІР" відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель