Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Кравцова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу, подану ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2014 року ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року

у справі № 233/3218/13-а

за позовом ОСОБА_3

до Комунального підприємства "Костянтинівське міське бюро технічної інвентаризації"

третя особа Костянтинівська міська рада Донецької області

про визнання дій неправомірними

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Костянтинівське міське бюро технічної інвентаризації", третя особа - Костянтинівська міська рада Донецької області, про визнання дій про відмову в державній реєстрації права власності та інших речових прав на рухоме майно неправомірними.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14.01.2014, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просила скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий судовий розгляд.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом першим частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 05.08.2005 № 3967, посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, отримала у дар літній торгівельний майданчик, який складається із такого майна: тентовий навіс -1шт, добудова до кафе з тентового матеріалу -1 шт., біотуалет - 1 шт., комплект столи - лавки -14 шт., барна стойка дерев'яна -1 шт., телевізор "Soni" - 1шт., морозильна камера - 1шт., обігрівач - 2 шт., холодильний охолоджувач 1шт., бочка кег -15 шт., редуктор подвійний - 1шт., кран пивний - 2 шт., огорожа дерев'яна - 1шт., кухонний гарнітур -1 шт., бочка пивна 900 л. -1 шт., касовий апарат "Міні-600" -1 шт., тротуарна плитка, площею 77,0 кв.м, огорожа кам'яна - 39,8 м, огорожа кована - 39,8 м, газові балони - 2 шт.. вентилятор - з шт., обігрівач - 2 шт., тентові стіни до навісу - 4 шт., пивні бокали 0,5 л - 20 шт.. тарілки, чашки, стакани, рюмки -10 комплектів.

Предметом договору дарування від 05.08.2005 № 3967 є рухоме майно, місцезнаходження цього майна в договорі не визначено.

Відповідно до технічного паспорту спірного майна, майданчик є літньою площадкою з тентовим навісом. Кафе розміщено за узгодженням з Костянтинівською міською радою на ділянці землі розміром 0,0168 га за кадастровим № 1412600000:00:021:0118, яка передана позивачу на підставі договору оренди від 01.04.2009 строком на З роки.

26.08.2012 позивач звернулась до КП "Костянтинівське міське БТІ" з заявою про реєстрацію буфету "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого по АДРЕСА_1, але їй було відмовлено в державній реєстрації.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що до об'єкт, зазначений у договорі дарування (літній торгівельний майданчик), не відноситься до об'єктів нерухомого майна, а тому не підлягає реєстрації. Документів дозвільного характеру (дозвіл на будівництво, дозвіл на виконання будівельних робіт, тощо), проектної документації та документ, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, що передбачене законодавством для об'єктів нерухомості, позивачем не було надано.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з названим обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частина друга статті 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Поняття нерухомих речей закріплено частиною першою статті 181 Цивільного кодексу України.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначає, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4 1 цього Закону.

Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Як правомірно установлено судами попередніх інстанцій, спадкове майно, визначене у договорі дарування від 05.08.2005 № 3967, не відноситься до нерухомого майна. Відомостей про те, що право власності на спірний об'єкт, як на нерухоме майно, оформлювалось позивачем не надано. Отже відчужувати літній торгівельний майданчик, як нерухоме майно, дарувальниця ОСОБА_5 не могла.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правомірним висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач, відмовляючи у реєстрації літнього кафе на підставі пункту 3.5.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу, подану ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2014 року ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель