ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2014 року м. Київ К/800/5661/14
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді: Олексієнка М.М. (доповідач),
суддів: Весельської Т.Ф.,
Винокурова К.С.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області (далі - УПФ) до Публічного акціонерного товариства закритого типу "Радомишльський машинобудівний завод" (далі - ПАТ "Радомишльський машинобудівний завод") про стягнення заборгованості по виплаті і доставці пільгових пенсій, за касаційною скаргою УПФ на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2012 року представник УПФ звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив стягнути з ПАТ "Радомишльський машинобудівний завод" 1963,54 грн. заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_2
Вказував на те, що відповідачем своєчасно не відшкодовано зазначені витрати у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку необхідно стягнути в судовому порядку.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ "Радомишльський машинобудівний завод" на користь УПФ заборгованість по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень-жовтень 2012 року у розмірі 1963,54 грн.
Житомирський апеляційний адміністративний суд рішенням від 15 січня 2014 року зазначену постанову окружного суду скасував та ухвалив нову про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі представник УПФ, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Зазначає, що неотримання розрахунків боржником, не звільняє його від відшкодування витрат понесених фондом на виплату і доставку пенсії.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Радомишльський машинобудівний завод" зареєстроване як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За результатами перевірки, проведеної УПФ, виявлено, що за вересень-жовтень 2012 року заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2 становить 1963,54 грн. У зв'язку з не виплатою зазначених коштів пред'явлено позов до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, працівники якого мають право на пенсію на пільгових умовах, зобов'язаний своєчасно сплачувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.
Апеляційний суд прийшов до висновку про безпідставність позову, що оскільки заявлена сума заборгованості з фактичних витрат на виплату і доставку пенсії за вересень-жовтень 2012 року на суму 1963,54 грн. є неузгодженою, а тому стягненню не підлягає.
Висновок апеляційного суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонд України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) року (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 6.4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 10.10.2006 р. N 14-5 (z1185-06) ), 6.8 зазначеної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомлення місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.
За висновком апеляційного суду, який відповідає фактичним обставинам справи, ПАТ "Радомишльський машинобудівний завод" не отримувалися повідомлення та розрахунки з фактичних витрат на виплату і доставку пенсії на пільгових умовах за вересень -жовтень 2012 року ОСОБА_2
Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, представником позивача не доведено отримання повідомлень відповідачем про суму боргу та її розрахунок. Не надано доказів повторного направлення розрахунків у терміни визначені Інструкцією. Посилання на те, що працівникам Радомишльського відділення УДППЗ "Укрпошта" відомо про зміну назви вулиці, а тому кореспонденція, що направляється за старою адресою знаходила своїх адресатів не ґрунтуються на зібраних у справі доказах..
З урахуванням наведеного, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позову, оскільки позивачем порушена процедура направлення розрахунків суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що свідчить про неузгодженість суми боргу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області відхилити, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
М.М. Олексієнко
Т.Ф. Весельська
К.С. Винокуров