Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді: Олексієнка М.М.,

суддів: Весельської Т.Ф.,

Винокурова К.С.,

здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області (далі - УПФ) про скасування вимоги щодо стягнення недоїмки, повернення зайво сплачених коштів за касаційною скаргою УПФ на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, -

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суду з позовом, відповідно до якого просив:

поновити строк звернення до адміністративного суду;

визнати протиправними та скасувати вимоги УПФ від 12 лютого 2013 року № Ф-867, від 08 травня 2013 року №Ф-867 - У про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

стягнути з відповідача зайво сплачені кошти;

Посилався на незаконність оскаржуваних вимог, оскільки він є пенсіонером за віком на пільгових умовах (Список №1), тому звільнений від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано вимоги УПФ №Ф-867 від 12 лютого 2013 року, № Ф-867 У від 08 травня 2013 року про сплату недоїмки. У решті в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі представник УПФ, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що УПФ при прийнятті вимоги про сплату недоїмки діяло у межах і спосіб, передбачений Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) (далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ).

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), вважає касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами установлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком та отримує пенсію відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) з 29 вересня 2009 року.(Список № 1). Згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 20.11.2003 року він є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в УПФ як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі картки особового рахунку платника УПФ сформовано вимоги № Ф-867 від 12 лютого 2013 року, № Ф-867 У від 08 травня 2013 року, які є предметом оскарження, про сплату позивачем недоїмки по страхових внесків, що утворилися за 2012 рік в розмірі 4488,42 грн., за серпень-грудень 2011 року і січень-березень 2013 року в розмірі 2892,26 грн.

Задовольняючі позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, посилаючись на положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, прийшов до висновку про незаконність оскаржуваних вимог.

Такий висновок є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону України від 07.07.2011 року № 3609-VI (3609-17) ) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За змістом цієї норми для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, законодавством передбачено можливість звільнення від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо, зокрема, такі особи є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію і вони самі не виявили бажання брати участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-ХІІ (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені в статті 12 цього Закону та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникає у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі пункту "а" якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - із зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Враховуючи зазначені положення нормативних актів, особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VІ, оскільки ця норма не містить будь-яких обмежень та умов щодо набуття фізичними особами - підприємцями статусу пенсіонера за віком.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 15 квітня 2014 року (справа № 21-69а14), яка згідно зі статтею 244-2 КАС України, є обов'язковою для судів України при прийнятті рішень в подібних справах.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_2 отримує пенсію за віком на пільгових умовах (Список № 1), тому він має право на пільги щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як пенсіонер за віком.

Касаційний суд відповідно до частини другої статті 220 КАС України перевірив судові рішення у межах касаційної скарги.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.