Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді: Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Весельської Т.Ф.,

Винокурова К.С.,

здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - УПСЗН) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії по перерахунку допомоги на утримання дитини за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом, відповідно до якого просила:

поновити строк звернення до адміністративного суду про стягнення допомоги на утримання дитини;

визнати неправомірними дії УПСЗН щодо нарахування і виплати їй сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2009 - 2010 років;

стягнути недоотриману суму коштів за вказаний період;

зобов'язати відповідача, починаючи з 1 грудня 2010 року і до виповнення дитиною трирічного віку, здійснювати перерахунок і сплату вказаної допомоги в розмірах, передбачених статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Зазначала, що має право на допомогу по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку в розмірі встановленому Закону № 2811-XII (2811-12) ., а не постановами Кабінету Міністрів України.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року, в задоволенні позову про перерахунок та стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 7 червня по грудень 2010 року відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення від 07.02.2011 року, від 14.07.2011 року, якими в задоволенні позовних вимог відмовлено, скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що законодавство, яким звужені права на грошову допомогу по догляду за дитиною, Конституційним Судом України визнані неконституційними, а отже суди повинні були стягнути недоотримані кошти.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачка є матір'ю малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в УПСЗН та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як не застрахована особа у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Не погоджуючись з розміром виплат за 2009-2010 роки, вона звернулася з позовом до суду.

Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2010 року позовні вимоги про стягнення допомоги за період з 01 січня 2009 року по 07 червня 2010 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Зазначене судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося і набрало законної сили.

Відмовляючи в задоволенні позову про перерахунок та стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 08 червня 2010 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірності дій відповідача.

Висновок судів в частині їх оскарження є законним та обґрунтованим.

Гарантований рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми, які не застраховані у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей визначається Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) (далі - Закон № 2811-XII (2811-12) ).

Відповідно до частини першої статті 15 цього Закону (у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI (107-17) ) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Разом з тим законами України від 26 грудня 2008 року № 835-VІ "Про державний бюджет на 2009 рік" (835-17) (стаття 46), від 27 квітня 2010 року № 2154-VІ "Про державний бюджет на 2010 рік" (2154-17) частина друга статті 45) встановлено, що у 2009 - 2010 роках допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається і здійснюється в розмірах та порядку встановлених Кабінетом Міністрів України.

Зазначені норми законів неконституційними не визнавалися.

Кабінет Міністрів України постановою від 27 грудня 2001 року № 1751 (1751-2001-п) затвердив Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок). Згідно пункту 22 цього Положення допомога виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 гривень.

Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Недотримання учасниками бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно - правовими актами порядку виконання бюджету визнається правопорушенням.

З урахуванням наведеного, виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачена статтею 15 Закону № 2811-XII, у 2009-2010 роках здійснюється у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

До такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 19 листопада 2013 року (справа № 21-382а13), яка згідно зі статтею 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України при прийнятті рішень в подібних справах.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, права та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, тому позовні вимоги про зобов'язання після постановлення рішення забезпечення охорони прав на соціальні виплати є безпідставні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.