Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Міністерства оборони України та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, треті особи - Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, Житлова комісія гарнізону м. Києва, про визнання дій протиправними, -

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, треті особи - Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, Житлова комісія гарнізону м. Києва, про визнання протиправними дій та бездіяльності, що порушують законне право позивача на забезпечення житлом для постійного проживання, зобов'язання забезпечити реалізацію законного права позивача та його сім'ї, вжити дієвих заходів на безоплатне забезпечення житлом для постійного проживання та зобов'язання забезпечити позивача та його сім'ю житлом для постійного проживання в м. Києві невідкладно - на черговому засіданні житлової комісії гарнізону м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії та бездіяльність Міністерства оборони України, що порушують законне право позивача на забезпечення житлом для постійного проживання. Зобов'язано Міністерство оборони України вжити заходи щодо забезпечення реалізації права ОСОБА_2 та його сім'ї на безоплатне житло для постійного проживання.

У касаційній скарзі, представник Міністерства оборони України та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04 листопада 1992 року ОСОБА_2 разом із сім'єю, кількістю 4 осіб, зараховано на квартирний облік житлової комісії гарнізону м. Києва.

Наказом Міністра оборони України від 09 березня 1998 року № 119 позивача звільнено з військової служби у запас згідно пункту 65 "в" (за станом здоров'я) тимчасового Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу.

З 09 березня 1998 року ОСОБА_2 включений до списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житла за № 367.

Згідно відповідей Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України та Міністра оборони України, у зв'язку з обмеженням видатків на будівництво житла для Збройних Сил України, немає можливості активізувати роботу по забезпеченню житлом сімей військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку, у тому числі позивача до цих пір не забезпечено житлом.

Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР (5464-10) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абзацом першим частини 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Статтею 43 Житлового кодексу Української РСР визначено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання регулюють Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради Професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (470-84-п) (далі Правила).

Відповідно до пункту 45 Правил генералам, адміралам, офіцерам і тим, що перебували на військовій службі не менше двадцяти календарних років, військовослужбовцям надстрокової служби, прапорщикам і мічманам Збройних Сил СРСР та прирівняних до них особам, звільненим з військової служби за станом здоров'я, віком або скороченням штатів, жилі приміщення надаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів у першу чергу, але не пізніше, ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки.

Частиною 2 статті 9 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 114 (114-99-п) затверджена Програма забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених в запас або відставку, якою передбачено, що вона розроблена з метою розв'язання проблеми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, в тому числі тих, що підлягають відселенню із закритих та віддалених від населених пунктів військових містечок (далі - звільнені військовослужбовці), та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов і надання житлових приміщень та перебувають на квартирному обліку у виконавчих органах місцевих рад (далі - квартирний облік).

Цією Програмою визначалось, що джерелом фінансування будівництва квартир для звільнених військовослужбовців є субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво та придбання житла для військовослужбовців, учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членів сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання ними службових обов'язків, а також для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання.

Програма забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених в запас або відставку втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 704 (704-2011-п) . Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 року № 2166 (2166-99-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 року № 1191 (1191-2010-п) ) затверджена Комплексна Програма забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей.

Цю Програму розроблено з урахуванням даних про чисельність військовослужбовців та посадових осіб, які перебувають на квартирному обліку, і прогнозних розрахунків обсягів потреби в загальній площі житла, а також у бюджетних коштах та коштах інших не заборонених законодавством джерел для будівництва (придбання) житла для військовослужбовців та посадових осіб.

Метою Програми є забезпечення житлом військовослужбовців та посадових осіб, а основними завданнями Програми є реалізація державної політики, спрямованої на забезпечення соціального захисту, зокрема права на житло військовослужбовців та посадових осіб; надання житла військовослужбовцям та посадовим особам, а також забезпечення поповнення фонду службового житла; збільшення обсягу будівництва житла для військовослужбовців та посадових осіб за рахунок не заборонених законодавством джерел фінансування; забезпечення будівництва (придбання) в 2011 - 2017 роках житла для зазначених категорій громадян загальною площею 6485,91 тис. кв. метрів (близько 104 тис. квартир).

Як вірно досліджено судом першої інстанції, відповідно до встановлених у справі обставин позивач внесений до загального списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку у житловій комісії гарнізону міста Києва за порядковим номером 638, тобто, перед ним обліковується 637 особи, які зараховані на квартирний облік у 1990-1992 роках.

Тоді як, у списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку у житловій комісії гарнізону міста Києва у першочерговій черзі, позивач знаходиться за № 361, перед ним по списку знаходяться 360 осіб.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що відповідачами не відмовлено позивачу у праві на отримання житла, оскільки позивач перебуває у списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житла, а роз'яснено, що його буде забезпечено житлом згідно з чергою квартирного обліку по мірі надходження житла до житлової комісії на розподіл.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача у незабезпеченні ОСОБА_2 житлом у встановлений законом строк, оскільки аналіз правових норм, якими регулюються спірні правовідносини свідчать про те, що військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Враховуючи приписи статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу представника Міністерства оборони України та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України задовольнити повністю.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, треті особи - Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, Житлова комісія гарнізону м. Києва, про визнання дій протиправними - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.