Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Голубєвої Г.К. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 у справі № 9104/13109/10 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне, в якому, з урахуванням уточнення вимог, просила скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001971742/0/17-122 від 14.07.2009 в повному обсязі.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.01.2010 позов задоволено повністю та скасовано податкове повідомлення-рішення № № 0001971742/0/17-122 від 14.07.2009.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.01.2010 по справі № 2а-7804/09/1770 скасовано та прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено планову перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 03.12.2007 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 02.07.2009;

- перевіркою встановлено порушення позивачем п.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , ст.13, пп."б" п.1 ст. 14 Декрету КМ України "Про прибутковий податок з громадян", пп.9.12.1 п.9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік на суму 12 873,6 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001971742/0/17-122 від 14.07.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 12 873,60 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно нараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб на суму перевищення обсягу виручки від реалізації товарів понад 500 000 грн., отриманих нею від здійснення підприємницької діяльністю під час перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, оскільки згідно п.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" (727/98) позивач не є платником податку на доходи фізичних осіб у частині доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі перевищення встановленого законодавством граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає як обов`язок переходу у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, так і обов'язок оподатковувати суми такого перевищення податком на доходи фізичних осіб.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами здійснення підприємницької діяльності за 2008 рік позивачем задекларовано виручку від реалізації товарів на суму 749 317 грн.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 грн.

Відповідно до ст.2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника залежно від виду його діяльності.

Згідно ст.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, податку на додану вартість (крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків) та податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку.

Відповідно до ст.5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Однак, зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

А відтак, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача обов'язку оподаткування за правилами загальної системи оподаткування сум, що перевищують встановлений законодавством граничний розмір доходу. Проте, суд апеляційної інстанцій, розглядаючи спір по суті, не встановив об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, що виник у позивача у відповідному звітному періоді та підлягав оподаткуванню за правилами загальної системи оподаткування, та не перевірив правильність визначення податковим органом позивачу суми зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.01.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.